Матеріал підготовлено за сприяння ГО “Львівський медіафорум”
у межах проєкту “ЛМФ Підтримка мережі журналістів”
На базі вінницького артпростору “ПІЧ” добігає кінця табір для підлітків-переселенців “СвіТи”, організований у Вінниці двома благодійними фондами, що вже реалізовували аналогічні проєкти в інших містах. Загалом, у Вінниці до табору долучились 15 учасників, і для, як мінімум, частини з них це перший досвід участі в якихось активностях після переїзду. І самі діти, і організатори табору відзначають – це чудова можливість познайомитись між собою.
Так, за словами співзасновниці “ПІЧі” та очільниці Мистецького об’єднання “Plai” Олександри Венславовської, табір, що триває протягом 22-27 серпня, проводять благодійні фонди “Kids of Ukraine” та “Добрий брат”, а також ГО “Інститут миру та порозуміння”. Вони звернулись до вінницьких активістів у пошуках місця, де можна провести табір з підлітками-переселенцями. Для “ПІЧі” це перший досвід проведення такого табору.
– Не знаю, може, ми й надалі будемо співпрацювати й проведемо такі табори, але дітям дуже важливо бути в комунікації. Їм важливо зараз отримувати підтримку, нові враження, незважаючи на те, що вони були змушені покинути свої домівки і в іншому місті їм потрібно налагодити своє життя. Адже їм 14-15 років, і в них саме відбувається становлення себе. Такі табори, мабуть, дають певний поштовх, щоб розвиватись і пристосуватись до того міста/місця, де вони опинились, – каже Олександра.
Загалом, за її словами, зареєструвались на табір близько двох десятків учасників. Стабільно від першого дня “СвіТи” відвідують 15 підлітків віком від 14 до 16 років, які переїхали до Вінниці з Бахмута, Харкова, Херсона, Слов’янська, Маріуполя тощо. Попри пережитий досвід, вони – дуже комунікабельні та відкриті, додає Олександра.
– Десь на другий день в мене було враження, що дехто з них між собою вже знайомий. Але, насправді, вони познайомилися лише тут. Звісно, є різні ситуації пристосування одне до одного, адже це робота в групі. Це нормальний психологічний процес, коли вони одне до одного адаптуються.
За словами очільниці Мистецького об’єднання, учасників табору шукали кількома шляхами. Окрім поширення в соцмережах, Олександра надіслала інформацію хабу “Я – Маріуполь” у Вінниці та зверталась до департаменту соціальної політики.
– Але найдієвішим, який виявилось, було те, що я просто дзвонила в гуртожитки, прихистки, де перебувають переселенці у Вінниці. І там безпосередньо вже на місцях люди скидали у свої вайбер-групи інформацію, і тоді вже почався наплив дітей. Ну і сарафанне радіо звісно. Я просила передавати інформацію, хто кого знає, адже підлітки перебувають в певному вакуумі. Маленьких дітей простіше залучити. Підлітків складніше, але це виявився дуже крутий досвід, – додає жінка.
Загалом, програма для підлітків містить в собі психологічні тренінги та різноманітні майстер-класи й фізичні активності. Так, за словами Олександри, табірний тиждень почався із запливів на SUP-aх. Також був майстер-клас з глини, коли діти працювали на гончарному колі. Сьогодні ж наша редакція потрапила на процес розмальовування виробів.
Окрім того, протягом тижня був майстер-клас із виготовлення плакатів під керівництвом Ліни-Марії Шлапак з творчого об’єднання “MON“. Найкращі роботи, повідомив один зі співзасновників “ПІЧі” Олександр Щерба, будуть також опубліковані в журналі “Буряк”, де вже публікувались роботи Ліни. Як додає Венславовська, роботи дітей – цінний показник внутрішньої рефлексії підлітків.
Окрім того, однією з визначних активностей для учасників табору було скелелазіння.
– Ми цілий день були на скелях, і вони теж себе спробували. Дехто з них, мабуть, запишеться на секцію. Вони вперше в житті це спробували, і одна дівчинка розповіла, що зробила це заради свого батька, вона пролізла всі чотири маршрути. Він зараз залишився в Харкові, він військовий. І це насправді дуже теж дітей мотивує – підтримувати своїх батьків в цей час і знаходити мотивацію жити не тільки заради себе. Вони думають про своїх рідних та близьких, – додає Олександра. Активності ми підібрали різні, строкаті, щоб їм не було нудно, щоб побути з ними в міському просторі, показати їм те-інше. Вчора в деяких з’явилось бажання поїхати з батьками на Сабарів, з’явилась така точка для екскурсій, куди можна піти у Вінниці з батьками, – підсумовує Венславовська.
Тренінгові ж вправи з розвитку навичок комунікації, мирного вирішення конфліктів та стресостійкості проводить дітям Єлизавета Коваль, яка має досвід проведення такого табору й в інших містах. За її словами, кожен день табору починається з тренінгу в інтерактивному форматі, майстер-класи відбуваються потім. Загалом же, перший такий табір було організовано у Львові.
– Благодійні фонди почали робити табори у Львові, тому що там було багато діток-переселенців. Організатори хотіли створити для них такий простір, де підлітки зможуть знайти друзів, почуватися в безпеці та відчути підтримку від інших. Вони почали проводити його у Львові й зрозуміли, що дуже багато запитів, до того ж – є такі діти й в інших містах. І в них була можливість за допомогою міжнародних донорів розширити мережу цих таборів. Вони потім створили табір в Тернополі. Також ми вибрали Вінницю, де багато переселенців і де є певна спроможність, наприклад, як у “Плаю”, – розповідає Єлизавета.
Додаткові табори, за її словами, наразі вже не плануються. Однак, у Львові продовжуються майстер-класи, різні заходи для того, щоб учасники табору могли далі спілкуватися між собою. Також передбачено заняття з репетиторами. У Вінниці також плануються різноманітні майстер-класи, але в цьому випадку поки все ще на стадії розробки.
Щодо спілкування з підлітками-переселенцями в різних містах, то, відзначає фахівчиня, у всіх них є спільні особливості, пов’язані з переживаннями подій війни та переїздом. Однак, кожен намагається впоратись з цим стресом по-своєму.
– Ця форма може відрізнятись – хтось закривається в собі, хтось – навпаки, стає гіперактивним. Тому головна мета нашого табору – дати їм відчуття прийняття того, що це нормально. Ми підтримуємо їх в тому, як вони переживають цей процес, і намагаємось допомогти їм робити це конструктивно, так, щоб не шкодити іншим. Діти комунікабельні й швидко знайомляться один з одним, хоча в новому місці в них небагато друзів. Але, при цьому, вони готові до того, щоб заводити нові знайомства, вмотивовані. Я сама працюю в темі вирішення конфліктів вже давно, зокрема, 4 роки – в проєкті “Мирна школа”, в рамках якого вчу старшокласників мирно вирішувати конфлікти. Відповідно, ця програма вже давно відпрацьована й розроблена таким чином, що вона стимулює підлітків бути більш відкритими, активно цікавитись цією темою. Окрім того, тема конфліктів, особливо в підлітковому віці, надзвичайно актуальна. Якщо я попрошу їх пригадати якийсь свій конфлікт, у всіх виникає в голові мінімум 2-3 ситуації, які хвилюють. Відповідно, вони зацікавлені в цій темі. Нерідко вони кажуть, що це саме те, чого вони шукали, просто не знали, як цього досягти, – розповідає Єлизавета Коваль.
Ми також поспілкувались з кількома учасницями табору, які зголосилися надати коментар журналістам. Так, Маргарита з Маріуполя у Вінниці вже близько чотирьох місяців. Про табір дівчина відгукується позитивно, як про цікавий та корисний досвід.
Злата приїхала зі Слов’янська близько місяця тому. Дівчина, окрім позитивного відгуку про “СвіТи”, відзначає розвиненість міста. Для обидвох дівчат цей табір став першим досвідом участі в якихось активностях на новому місці.
Ліза з Маріуполя, яка також приїхала до Вінниці близько 3-4 місяців тому, додає, що такий табір – можливість знайти знайомих свого віку, хоч у Вінниці дівчину вже записали в місцеву школу. Однак, формат табору з однолітками з рідних регіонів їй, як нам здалося, є більш комфортним.
– Це привід познайомитись з кимось, адже у Вінниці немає нікого, окрім сім’ї. Тобто, приїхали, але людей мого віку, з ким поспілкуватись, немає. Знаходити – страшно. З однокласниками, які були, не дуже хочеться підтримувати контакт, тому що потім, якщо знову поїду, історія знову повториться. Табір же – як привід познайомитись та знайти людей для спілкування і далі проводити час після табору. Тут мене записали в школу, в ліцей. Закінчився навчальний рік, в нас з однокласниками була фотосесія, ми просто пішли в парк. Трохи з ними поспілкувались, погуляли, але… – каже дівчина.
Завершити табір планують в суботу барабанним колом. Як додавала Олександра Венславовська, це буде таке “помпезне закінчення”. Надалі дітей, які залишатимуться у Вінниці, в “ПІЧі” намагатимуться залучати до своїх мистецьких проєктів. Також наразі триває робота щодо можливої організації майбутніх майстер-класів.
Фото – Зорини Гаджук
Дякуємо!
Тепер редактори знають.