Сотня активістів “Критичної маси” на собі перевірили якість вінницьких велодоріжок. ФОТО

Якщо в пошуковику Google ввести запит “вінницька велодоріжка”, то часто результатом стануть новини про відкриття нових сучасних трас для велосипедистів із відповідними красивими світлинами. Звісно, це не міф – такі велодоріжки у Вінниці існують, їх кількість поступово зростає. Але така позитивна ситуація із ними по місту ще далеко не всюди.

Аби показати це, велорух “Критична маса.Вінниця” вирішив організувати перший у цьому році експериментальний заїзд велодоріжками міста. Щоб перевірити готовність доріжок до активного користування ними у весняний, літній та осінній період, на старті заїзду – біля Вежі Артинова – 28 квітня зібралося близько сотні учасників.

Для пішоходів масові тусовки велосипедистів у Вінниці вже перестали бути дивиною, однак бажання ходити не тротуарами, а саме велодоріжками та велосмугами ще поки не зникло. Тому почувши про мету заїзду, дехто з перехожих скептично посміхався.

• Питання непорозуміння з пішоходами – це маленька часточка проблем. У нас велодоріжки якщо і є хороші, то з’єднання  між ними не продумано ніяк. Плюс ще є багато розмітки для доріжок на звичайних тротуарах. Ми хочемо проїхатися, аби кожен велосипедист відчув “красу” пересування доріжками, а наприкінці написав короткий, або не дуже, звіт про цей заїзд із хештегом #вінницька_велодоріжка, – розповів окоординатор велопробігу Олександр Царевський.

Після короткого інструктажу та коригування маршруту, “Критична маса” стала на педалі. Разом з іншими учасниками вивчити стан доріжок вирішила й журналіст Vежі, аби поділитися непідробними враженнями від цієї покатеньки.

Проїхавшись по дорозі від вулиці Грушевського до Центрального парку, велосипедисти стали на першу “велодоріжку” по вулиці Магістратській. Тут, біля парку на широкому розбитому тротуарі де-не-де проглядалась біла розмітка – інтуїтивно здогадались, що якась із половинок тротуару має належати велосипедистам, інша – пішоходам.

Про стан цього відрізку дороги можна було би написати ще багато – і про ями, і про зовсім здертий асфальт. Але розуміємо, що зараз там ведуться роботи по встановленню паркану, тому будемо сподіватися, що як тільки ці роботи завершаться, доріжку із тротуаром навпіл відновлять до ідеального стану.

Проте, ці тимчасові труднощі – ніщо в порівнянні із ще одними учасниками “тротуарного руху” – автомобілістами. Машини вони залишають просто на тротуарі таким чином, що і пройти пішки незручно, а їхати крізь вузький тунель між авто і парканом – ще й може бути травматично. Трохи пофотографувавшись біля авто в жартівливі манері, влосипедисти рушили далі.

Вже на під’їзді до площі Стуса вирішили оминути короткий світлофор, який відраховує всього 18 секунд, щоб перейти вулицю Хмельницьке шосе, та перетнули дорогу через нерегульований пішохідний перехід.

На площі Стуса велодоріжка – це просто окрема смуга, частково – окремий тротуар. Але пішоходи під ноги на позначки не дивляться, і гуляють де заманеться. Якщо натовпу велосипедистів сказати вони нічого не змогли, то під час самостійних прогулянок будьте готові до неприємних ситуацій та сварок із тими, хто без коліс, але з претензією.

Аби не описувати в деталях ті “доріжки”, які почалися далі по маршруту вздовж Хмельницького шосе, уявіть собі ковдру в стилі печворк (зшита зі шматків різних тканин). Ось саме так і виглядало покриття на тротуарах, де зробили окрему розмітку для велосипедистів. Проте, розмітка ця вже зовсім стерлася, і, вочевидь, оновлювалася давно.

Пара велосипедистів на тандемі

Окремо хочеться сказати про частину велодоріжки в районі зупинки “вулиця Максимовича” – різкий спуск на цій ділянці є ще й небезпечним, адже поряд заїзд до кафе-шашличної. Тандем великої швидкості велосипедиста, який спускається з гірки, та автомобіля, який виринає з-за повороту, можуть призвести до серйозних травм. До того ж, увечері тут заслабке освітлення, а часом зовсім погане, тому велосипедисти мають намір звернутися до міськради з проханням вирішити цю проблему.

Діставшись до проспекту Юності, велосипедисти зітхнули із полегшенням – нарешті нормальна рівненька доріжка. Хоча ширина її невелика, але хороше покриття згладжує цю особливість. З’їзди по проспекту вздовж, аж до перетину із вулицею Андрія Первозванного, продумані також для велосипедистів і позначені червоною фарбою на перетині із проїздами для авто. Звісно, дещо проблематичним є проїзд в районі ТРЦ “Дастор”, де доріжка є досить вузькою і прилягає просто до дороги.

Фото учасника заїзду Віталія Трубникова

Вздовж вулиці А.Первозванного  розмітку для велосипедистів нанесено на і без того вузький та нерівний тротуар. Але, здається, пішоходи тут вже звикли ділити дорогу з іншими учасниками руху  – реагували спокійно.

Підйом до фінішу вздовж проспекту Космонавтів на відрізку від Вишенського озера до Келецької виявився теж проблематичним, адже розмітку тут нанесено на проїжджій частині, ще й досить вузьку. Якщо уявити на ній колону із сотні велосипедистів, то можна тільки здогадуватися про наднизьку швидкість руху. Навіть пішоходи нас обганяли.

А от проїзд по реконструйованій частині проспекту вже трошки потішив, хоч і пішоходи теж траплялися. Врешті, до фінішу на площі Костянтина Могилка, дісталися через півтори години.

Не зважаючи на всі побачені чудеса велодоріжок Вінниці, перестати їздити на двоколісних не захотілося. Поки рухалися колоною, вловлювати уривки діалогів перехожих. Особливо надихнула, сказана одним молодим чоловіком, фраза: “От нащо мені авто – сів би на велосипед, і їхав по місту куди хочу”.

Фото Нестора Підгурського