Ввечері 25 квітня у Вінниці сталася грандіозна подія: до міста завітав справжній Чаклун, до того ж, не один, а з поважною особою, без якої не відбувається магія. Ці люди з”явилися у місті пізно вечері і тихо зникли через день, попередньо начаклувавши багато див.
26 квітня до Вінниці завітав «Фонтан казок» – молоде видавництво, яке видає дитячу літературу. Найзагадковіший дитячий письменник Олег Чаклун із головним редактором «Фонтану» Іваном Адрусяком зустрічалися із вінницькими школярами та вчителями, любителями книг та їхніми батьками. Письменники відвідали дві школи, обласну дитячу бібліотеку імені І. Франка та книгарню ТУТ. Майже 500 дітей та дорослих мали змогу поспілкуватися з Олегом та Іваном.
Автори захопливо розповідали сюжети зі своїх творів. Читали вірші і казки. Підписували книги на згадку. Фотографувалися. Відповідали на питання. Смішні і безпосередні, сором’язливі та активні, щирі та відкриті дітлахи слухали про книги і літературу, говорили про важливість читання, про те, що цікаво, а що ні.
З Іваном Андрусяком дискутували з приводу дозволених і недозволених для малят речей, чіпсів і шоколадок. Іван цікавився чи хотіли б учні мати школу у якій дозволено все. А потім разом розмірковували до чого це може призвести. Визначили, яка буває любов у 1 -2-3 класі. Не обійшлося без славнозвісної Чупакабри, яку Іван давно знає. Дивувалися разом, що ж потрібно зробити, щоб із Чупакабри перетворитися на улюблену вчительку.
Ще Іван розказав, як НЕ спалити школу і де можна зустріти стадо диких кабанів. Розповідь про них приводила малят у захват і вікна приміщень аж здригалися від дитячого сміху, який переростав у нестримний регіт. Аж до глюків.
<Вірш «Глюк»>
З Олегом розмовляли про різних супергероїв. Багато уваги приділяли українським. Виявилося, що наших рідних персонажів з над можливостями одиниці. Над цим питанням колись переймався Чаклун, тому вирішив написати книгу з українським супергероєм. Так з’явився «Мікробот», «Мікробот і кам”яний дракон» і найновіша із цієї серіїї «МІкробот і Галактичний пірат». Це три незалежні один від одної книги і читати їх можна у будь-якому порядку.
Учні цікавилися як буденними питаннями – скільки років авторам, що вони самі читають, так і зовсім непростими речами – чи важко написати книгу, чи залежать автори від натхнення, чи уміють автори чаклувати.
Іван та Олег дуже легко прилаштовуються під кожну нову групу дітей. Незалежно від школи, класу чи віку дітей, уміють знайти підхід навіть до різновікової аудиторії. Зацікавлено слухають і дорослі, і малі.
Мене дуже захопила сім»я, котра прийшла у складі мами, тата і трьох дітей, які прийшли на зустріч до бібліотеки. Батьки заохочували своїх малят до читання, разом слухали і розглядали книги, брали автографи та спілкувалися із авторами. Це просто диво, як мале 3-річне хлопча несло щойно куплену книжечку на підпис і одразу ж коментувало батькам, що за чим вони будуть читати.
Отак і зароджується любов до книги, інтерес до читання і нове покоління читачів, які потребують якісної української книги.
Усі ті прості, але важливі речі, про які розповідають письменники у своїх творах уже є справжнім дивом і чаклунством. Іван Андрусяк та Олег Чаклун поїхали, залишивши по собі багато тем для роздумів, яскравих вражень та нових емоцій. Ми продовжуємо читати їхні книги і мріємо про нову зустріч.
Дякуємо!
Тепер редактори знають.