На правах реклами
Національний музей історії України та Національний музей українського народного декоративного мистецтва у Києві, Національний музей народної архітектури та побуту України в с. Пирогів, Національний музей-заповідник українського гончарства в Опішному, Музей етнографії та художнього промислу Інституту народознавства Національної Академії Наук України у Львові, Вінницькі обласні художній та краєзнавчий музеї – всього майже три десятки музеїв, етнографічних світлиць та приватних колекцій різних регіонів України та закордону відкрили свої зібрання, де представлені рідкісні зразки Барської кераміки – втраченого подільського бренду, що занепав в часи репресій та голодоморів. Побачити в одному місці унікальні речі з різних куточків нашої держави стало можливим завдяки створенню Віртуального музею Барської кераміки www.barceramic.org.ua.
«Унікальність нашого музею у концепції: де б не знаходилася річ – в національному музеї чи в етнографічній світлиці маленької сільської школи – це перш зав все наша, барська кераміка! І своє культурне надбання ми сьогодні, бодай у цифровому форматі, повертаємо барчанам і усім, кого цікавить вітчизняна нематеріальна культурна спадщина», – коментує Роман Григор’єв, керівник проєкту «Відродження традицій Барської кераміки v.2.0», котрий реалізує ГО «Барський МХАТ» за підтримки Українського культурного фонду у співпраці з Харківською державною академією культури, Українським центром культурних досліджень та управлінням культури та креативних індустрій департаменту гуманітарної політики Вінницької ОДА.
«Ми провели науково-пошукові експедиції музеями та населеними пунктами України, – коментує заступниця директора ГО «Барський МХАТ» Ірина Дєдова, – в ході яких знайшли та сфотографували понад дві сотні унікальних виробів барських майстрів-гончарів минулого. Більшість із них доступна для перегляду лише за склом музейної вітрини або й взагалі зберігається у фондосховищах, до яких вхід лише за спецперепустками».
Проєкт, підтриманий Українським культурним фондом, дозволив оцифрувати ці раритети, зробивши їх доступними для користувачів мережі Інтернет з будь-якої точки нашої планети.
«Аби фізично переглянути усі експонати, представлені на нашому сайті, вам потрібно буде витратити не один тиждень або й місяць, – каже розробник, керівник напрямку «Центр візуальних комунікацій» Агенції сталого розвитку «АСТАР» Олексій Буйницький. – І не факт, що ви зможете все оглянути, особливо якщо йдеться про збірки приватних колекціонерів або музейні фонди. А тут усе – в легкому доступі одного клацання комп’ютерною мишкою».
Сайт має зручний інтерфейс, а особливою родзинкою та гордістю розробників є фільтри самого музею, які дозволяють сортувати експонати за періодом, формою, оздобленням, кольором поливи, місцем збереження тощо. Вибрані артефакти виконані також у 3-D форматі, їх можна покрутити та обдивитися з різних сторін. У майбутньому кількість об’ємних моделей буде збільшуватися. Також віртуальний музей розповідає про заклади, фонди, колекції, де зразки кераміки зберігаються. Фактично, це найповніше зібрання інформації про Барську кераміки на сьогоднішній день.
Цінним цей ресурс є не лише для дослідників, науковців, мистецтвознавців, а й для колекціонерів та сучасних майстрів-гончарів, які відтворюють у своїх виробах мотиви автентичної Барської кераміки.
«Близько п’яти років збираю етнографію Поділля, відвідав за цей час багато населених пунктів Вінниччини і Хмельниччини, – розповідає колекціонер та краєзнавець Костянтин Стодолінський. – Але про Барську кераміку дізнався лише завдяки проєкту від «Барського МХАТу», підтриманого УКФ. Як виявилося, зустрічав ці вироби раніше, однак не ідентифікував саме як Бар. Тепер уже знаю і слідкую за цими речами на інтернет-аукціонах, аби поповнювати колекцію новоствореного музею. Для мене та інших колекціонерів це – незамінний ресурс».
«Понад сім років захоплююся Баром, – ділиться майстриня, засновниця Арт-Простору «ЕтноЧари» Вікторія Ніколаєва. – Це була любов з першого погляду. Вишуковувала зразки Барської кераміки у рідкісних виданнях та малочисельних публікаціях у періодиці. Рада, що з’явився такий сайт, завдяки якому я та мої колеги-майстри отримали можливість знайти нові сюжети для творчих робіт. Ось так і відроджується Барська кераміка».
Дякуємо!
Тепер редактори знають.