На Вінниччині може з’явитись перша в Україні карта реєстру дітей з обмеженими можливостями

Створити дорожню карту реєстру дітей з обмеженими можливостями,  які проживають на території Вінницької області та цим самим включити дітей з інвалідністю в процес освіти вирішили представники громадських організацій.

Аби обговорити питання створення інтерактивної карти ресурсу дітей з обмеженими можливостями та можливі шляхи реалізації проекту сьгодні, 5 квітня, зустрілися активісти, батьки дітей з синдромом Дауна та дітей з аутизмом і представники обласної державної адміністрації.

Ініціювала дану зустріч голова громадської організації “Автомайдан Вінниччини” Таїса Гайда. На цій інтерактивній карті мали би бути вказані дані стосовно кількості дітей з інвалідністю у певному населеному пункті, а також заклади, де особливі діти можуть здобувати освіту.

• Кілька місяців тому у місті була створена робоча група, на якій ми окремо говорили про дітей з синдромом Дауна, аутизмом та ДЦП. Наразі ні в місті, ні обласні немає цільової програми по розвитку дітей з інвалідністю. Хоча це діти, які можуть навчатись в звичайних школах та садочках, як це робиться у всьому світі. Я, звичайно, не спеціаліст, але знаю, що з 1 вересня 2017 року буде припинено набір учнів в спеціалізовані школи-інтернати, тому наразі створення цієї інтерактивної карти дуже доцільне. Адже батьки самі зможуть бачити, де скільки “особливих” дітей знаходиться і думати в який навчальний заклад віддавати свою дитину, – розпочала зустріч Таїса Гайда

Пані Таїса наголосила, що департамент охорони здоров’я та соціальної політики можуть допомогти у створенні такої карти. Адже вони мають певні дані по різним типам інвалідності, а також де знаходяться такі діти географічно.

• Ми хочемо зробити інклюзивні класи не тільки в місті, але й області, тому нам треба знати географічно де знаходиться найбільша кількість цих дітей. Якщо в якомусь районі одна дитина, а в іншому їх 30, то потрібно зробити інклюзивні класи в тому районі, де таких дітей більше. Ми хочемо, щоб це було в розрізі саме специфіки проблеми у дитини, бо потрібно знати що це за діти і як їм потрібні розроблені програми.

Вінницька область може бути першою областю, де буде створена подіна карта, адже подібних немає в жодній області України.

Заступник директора, начальник управління загальної середньої, дошкільної освіти та виховної роботи Департаменту освіти і науки облдержадміністрації Володимир Буняк на прикладі навів, що у Вінниці процес інклюзії в освіті «рухається», що діти з ДЦП ходять у 24 садочок впродовж 26 років, а у 10-ій школі є класи, де навчаються діти з аутизмом. Проте однією із проблем він назвав те, що батьки самі соромляться таких дітей, а суспільство не готове їх приймати.

• Але таких дітей потрібно забирати із чотирьох стін. Важливо, щоб діти, які сидять в класі, бачили таких дітей і звикали до подібного середовища. Тоді і клас добрішає, і зовсім інше ставлення до особливих учнів. Безумовно, ми можемо створити цю карту, бо в першу чергу батьки визначають де повинні бути їх діти. І якщо це стосується інтернатних установ, вони рівномірно розташовані по всій області і батьки можуть обрати самостійно. Плани в департаменті — зменшити кількість дітей, які навчаються вдома. Нехай це буде декілька уроків, але вони мають бути адаптовані в соціум.

Проте, представники громадських організацій ще раз наголосили на тому, що вони не хочуть розкидати своїх дітей по інтернатам, а прагнуть для них дійсно інклюзивної освіти і ця карта потрібна саме для того, щоб допомогти батькам.

• Мені здається, що наш круглий стіл поділений на дві частини – ті, у кого болить і ті, хто займається цією проблематикою і має сидіти на роботі. Все добре, але на рівні інтернатів. Хоча інтернати закриваються, але по суті вони лише змінюють назву. Ми зараз представляємо батьків нового покоління, тих, хто хоче, щоб наші діти були інтегровані в суспільство і ми не хочемо інтернатів. Але в нас немає інклюзивної освіти і дуже не вистачає спеціалістів. Ми зараз, як громадська організація, вибиваємо кошти на навчання спеціалістів. Коли мені говорять, що у мене дитина з синдромом Дауна, я не думаю про те, що в мене дитина з синдромом Дауна, я думаю про себе, про своїх близьких та друзів та про своє життя. Для мене як для мами важливо бути щасливою, але мені важливо, щоб моя дитина йшла до школи і також була щасливою повноцінною частиною соціуму. Я щаслива, що моя дитина пішла в садочок в інклюзивну групу, а потім піде в звичайну школу. Наразі у Вінниці лише 8 дітей з синдромом Дауна ходять в загальнооствітню школу, – розповіла представниця громадської організації батьків дітей із синдромом Дауна Наталя.

Жінка також зазначила, що коли їх організація тільки почала працювати, то там було 9 батьків, а майже через рік діяльності стало 30 і ці батьки ніби «з підземелля вилазять».

• Нам потрібне постійне життя в соціумі, а не реабілітація, нам хочеться щодня водити дітей в садочок. Я не хочу закривати свою дитину.

Директорка департаменту інформаційної діяльності та комунікацій з громадськістю облдержадмінстрації Світлана Василюк запропонувала батькам і Таїсії Гайді прописати детально проект та подати його на конкурс проектів громадських організацій, але батьки особливих дітей наголосили на тому, що не потрібно довго чекати і вони готові працювати над цим проектом на волонтерських засадах аби робити цю карту дійсно корисною та інтерактивною.

Представниця Академії неперервної освіти Вінницької області Людмила Юрчук також долучилась до обговорення і наголосила на тому, що велику увагу потрібно приділяти просвітницькій діяльності, а також навчати спеціалістів, які зможуть забезпечити нормальний навчальний процес для таких особливих дітей.

• Ми вже два роки в Академії неперервної освіти вчимо асистентів вчителя. Інклюзія почалась, але вона дуже важко йде. Вчора в мене була пара з асистентами і от половина переживають, а половина заробітчани просто. У нас взагалі дуже слабка комунікація. Тут потрібно все робити крок за кроком.

Володимир Буняк також наголосив на тому, що потрібно для початку зрозуміти якою має бути ця карта, все детально прописати, а потім найняти людину, яка зробить цю програму живою і дієвою. Також він додав, що надати дані по кількості дітей та де вони навчаються не питання і департаменти зможуть це зробити.

Проте, ще раз про проблему інклюзію у навчальних закладах розповіла ректорка Вінницького інституту університету «Україна», Ганна Давиденко

• Інклюзія — це коли влада створює умови для кожної дитини за місцем проживання. Я, як директор інституту, ініціювала безкоштовний семінар-тренінг для наших педагогів і впродовж минулого тижня кожного дня я особисто і команда викладачів із нашого навчального закладу ходили і спілкувались із вчителями. Тенденції у школах такі, що якщо немає дитини з інвалідністю, то були звернення від батьків, які б хотіли, щоб дитина з інвалідністю там навчалась. Це свідчить про те, що кількість людей з інвалідністю зростає. Для того, щоб боротись з проблемою потрібно промоніторити ситуацію. Важливо створити умови рівні для всіх. Інклюзія — це не пандуси і не ліфти. Мають бути професіонали, які працюють з цими дітьми. Мають бути не лише помічники вчителів, а помічники дітей. Поки все суспільство не почне боротись за права, то змін не буде.У результаті зустрічі департаменти охорони здоров’я та соціальної політики пообіцяли підготувати інформацію щодо кількості і місць проживання дітей з інвалідністю, а представники громадських організацій зголосилися на волонтерських засадах працювати над створенням карти про інклюзію.