Оновлено: 27 Листопада 2020, в 14:52
Людське тіло неймовірне. Воно може регенерувати себе та попереджати про небезпеку. Воно покривається “гусячою шкірою”, коли холодно, сигналізує болем, коли погано, тіло відчуває насолоду, коли йому добре.
«Тепле» на картинах Рембрандта, рельєфне в античних скульптурах, зі шрамами як воно є в сучасному мистецтві – тіло досліджують сторіччями, як найпрекрасніший механізм, який створила природа.
«Немає нічого більш природного, аніж гола людина» – так пише в інстаграмі Дарина Войтенко, яка розповіла Veжі свою історію шантажу інтимними фотографіями. Окрім Дарини ми поговорили з психотерапевткою, яка розповіла як працює вина та сором у таких випадках. Про переживання, сором, страх, кібербезпеку та сприйняття тіла в соціумі читайте у нашому матеріалі нижче.
Лише у 10% випадків люди публікують ту інформацію, яку погрожують оприлюднити. Попри це психологічний вплив може бути суттєвіший, аніж ймовірні наслідки поширення інтимної інформації. Попри травматичний досвід, Дарина вчинила так, як радять психотерапевти: вона не закрилася. Спершу вона сама відкрито поширила в фейсбуці фото з собою, в якому попередила інших бути обачнішими.
У випадку шантажу інтимними фотографіями варто розділяти – “погані” тут ті, хто шантажують, а не навпаки.
Дарина розповідає, що познайомилася з хлопцем онлайн, згодом у них зав’язалися романтичні стосунки. Він жив на іншому континенті, тому вживу вони ніколи не бачилися, але попри це він допомагав їй з музичною кар’єрою. Згодом, коли Дарина вирішила припинити стосунки з чоловіком, той почав маніпулювати ще більше, аніж до цього – імітував серцевий приступ, а згодом – погрожував та оприлюднив інтимну фотографію Дарини. “Він нічого не вимагає, він просто хоче мене присоромити”, –каже Дарина.
«Місією мого життя є те, щоб завдати тобі та твоїм близьким біль та страждання» – не важко уявити, як відчувала себе Дарина, отримуючи такі повідомлення від хлопця. Чути таке і знати, що в розпорядженні цієї людини є її інтимні фотографії – страшно. Бачити, як чоловік вже опублікував одне таке фото – ще страшніше.
– Це було розчарування, бо все, що я йому надсилала – і відео, і фото – це дуже інтимні речі. Я робила це суто для нього. Це було настільки сакральним, чесно. Я б не хотіла, щоб ці відео побачили, але мені не соромно. Просто я розумію, що моя совість в цьому сенсі чиста. Якщо він це зробить, він покаже лише себе. Розумні люди це побачать і все зрозуміють. Але не хочеться, щоб це сталося, бо моє тіло – мій храм. Я ж не ходжу голенька і не мастурбую на людях.
Як розповіли Veжі в організації “A21 Ukraine”, поширення інтимних фотографій без дозволу власника є злочином. Як ідеться в статті 189 (вимагання), кривдник не в праві поширювати інформацію, яку потерпілий чи його близькі родичі бажають зберегти в таємниці. Якщо людина буде в тому числі погрожувати вбивством чи заподіянням тяжких тілесних ушкоджень – їй загрожує ув’язнення від трьох до семи років. А надсилання інтимних фото людям без їхньої згоди вважається сексуальним насильством, – каже Анна Савчинська, вінницька активістка, яка займається гендерною просвітою.
– В мене було величезне відчуття провини. Я б не хотіла, щоб мама і батько це побачили. Хоча вони про все знають і вони готові. Але я ж не порнозірка. Можна по–різному пояснити, звідки ця вина. Наприклад, в суспільстві не прийнято, щоб це бачили. З іншого боку, це якась власна совість, шкодування “яка я була дурна”. Я не подумала, повелася на якісь свої анімалістичні штуки. Але з іншого боку, якби знала де впаду, то соломку підстелила б.
На жаль, тема оголеного тіла вульгаризована та пов’язана з кількома токсичними упередженнями, саме в ставленні до оголеного тіла та прояву сексуальності як до чогось непристойного. “Ми живемо в неоднозначний час, коли прояви сексуальності і тілесності заохочуються і засуджуються одночасно. Ми вже зробили крок до того, щоб сказати: моє тіло – моє діло і я маю право ним розпоряджатися на свій розсуд. Але все одно ще тягнемо за собою хвіст архаїчних релігійних суджень, де людину розділяли на «святу» духовність та «гріховне» тіло, – каже психотерапевтка Вероніка Бабич.
– Якби це сталося два роки тому – був би невроз, я розгубилася б. Я б ніколи не написала цей пост. Я вирішила не витрачати на нього стільки часу, бо я була дуже зла на нього. Я подумала, що все відбувається не просто так. Можливо, цим постом і цієї ситуацією я просто попереджу людей, покажу, що таке може бути і що треба бути обережним.
В організації “A21 Ukraine” радять, якщо вас шантажують, одразу робити скріншоти усіх переписок. Далі – дзвонити в кіберполіцію 0 800 50 51 70 або на 102. Кажуть, покарати кривдників в суді важко. Натомість психотерапевтка Олеся Олійник розповідає, що попри все варто добиватися справедливості, аби кривдник все таки отримав покарання, або хоча б відчув її загрозу. “В травматичному досвіді часто опускається те, що той, хто завдав травми – не покараний. Виходить, що десь в глибині душі людина розуміє – з нею так можна. І це напевно найгірше, що може вийти з цієї ситуації. Людина думає, що з нею можна так вчиняти, і раз так можна, то напевно вона винна і на це заслужила. Задача людини, яка потрапила в таку ситуацію, або її близьких: покарати того, хто наносить шкоду. Також почуття вини, яке ми відчуваємо, містить в собі злість, яку замість того, щоб розмістити до свого супротивника, ми направляємо на себе.”.
Порада: не відкривайте обличчя на фотографіях, які ви відсилаєте іншим і якщо ви не хочете, щоб вони були оприлюднені.
– Чому я довіряла йому такі інтимні речі? Ну, по-перше, тому що я була дуже наївна. Людина проявляла абсолютно протилежну сторону тому, що зараз відбувається, у мене навіть думки не було, що він так зробить. Це чистої води маніпуляція, хоча й один пост з моїми оголеними грудьми він виклав. Мені здається, він мене хотів сильно налякати і він був дуже на мене ображений, що я перестала з ним спілкуватися. Я дізналася, що він так само як зі мною спілкувався з іншої дівчиною. Я сказала, що не хочу з ним надалі продовжувати відносини, попросила відпустити, подякувала.
Маніпуляції почалися ще з початку, але я не звернула на це аж такої уваги. Він мене тривалий час запитував про колишні стосунки, про які я не хотіла ділитися. Коли його щось не влаштовувало, він ставав на таку позицію тирана: він вимагав, давив і я “велася”. Мені важко витримувати тиск, особливо до людини, до якої були відчуття.
Який урок я винесла? Я наївна, дуже довірлива. Це не погана риса, але я часто бачу вона призводить. Просто треба думати і чути себе. В майбутньому, я не буду інтимного нічого відсилати, навіть якщо реальній людині. Це сталося і через мою модель відносин з чоловіками. Через попередні болючі стосунки я, мабуть, боялася будувати реальні стосунки, тому вв’язалася в цю віртуальну штуку.
«Хороший, здоровий вихід з травматичної ситуації – це створити підтримуюче середовище навколо себе», – каже психотерапевтка Олеся Олійник. «Виходить, якщо ти її створюєш, навіть коли пишеш пост на випередження і ділишся своїм випадком, в будь–якому випадку більшість людей зрозуміє і зможе підтримати”.
«Перший крок напевно має бути – дозволити собі цю помилку», каже Олеся і радить зрозуміти, що це може трапитися з будь-ким, тим більше в еру соцмереж . «Ця ситуація доволі напружена, бо тут є і вина, як найбільш маніпуляційний важіль впливу, і сором, як найважча емоція. Також існує тривога через те, що ти не знаєш, як воно вплине на тебе, хто це побачить. Людина з такими емоціями швидко ведеться на маніпуляції, це напевно найбільш негативний спосіб вийти з цієї ситуації.
Якщо людина йде травматичним шляхом, коли вона не звертається за допомогою чи не має підтримуючого середовища, це може призвести до неврозів, переживань та депресивних станів. В підлітковому віці це дуже травматично може переживатися, адже основне бажання підлітків – це будувати стосунки, спілкуватися з протилежною статтю, і позаяк досвіду ще не багато – легко можна попасти в таку ситуацію. Але треба зрозуміти, що багато людей відсилають інтимні фото – коханим людям, чи тому, кому вони хочуть.
«Коли ми себе звинувачуємо, то ми застрягаємо в цій травмі. А коли людина розуміє, що це її шлях, «я тут зробив помилку, але я йду далі» – тоді це в плюс, на розвиток»
Олеся розповідає, що такий випадок може вплинути на відчуття довіри до партнера в майбутньому. В такому випадку психологиня радить “тестувати реальність” і розуміти, що є люди, які можуть так поступити, а є інші, які так не вчинять. “Опирайтеся на реальність, довіртеся собі. Якщо страх довіри не відпускає, є відчуття тривоги, страшно вступати в стосунки – в терапії можна це пропрацьовувати.”
Якщо є схильність до звинувачення себе, це певно такий конструкт в голові, швидше за все батьківський чи шкільний – звинуватити себе, коли ти не правильно вчинив. Тоді, коли ми виростаємо, чомусь його вкручуємо в голову, і починаємо так робити з собою – за кожний промах винимо себе. Але треба почати з прощення себе. Комусь підходить писання листів до себе, де ми себе пробачаємо за всі ситуації. Тут вже шлях до себе, в прийнятті, розуміні того, що я “окей” і не завжди відповідальна за те, що трапилося. Можна самій собі поспівчувати, підтримати, і вибачити своє «дитячу» частину, яка робить помилки не знаючи достатньо світу.
Жінка, яка проявила свою сексуальність, часто засуджується як розпусна
В цьому є гендерні дискримінації, тому що більше засуджують жіноче тіло. Але засуджуюча людина – це та, яка була засуджена в дитинстві. Наприклад, якщо вона в своєму віці була не прийнята за свою сексуальність в своєму тілі. Такі люди засуджують інших за це, бо ти сам не можеш себе прийняти. Дуже часто жінок засуджують жінки, хоча ми мали б бути “з одного боку”. Цей сором не про людину, він свій власний.
Насправді такий шантаж апелює до базової потреби людини в безпеці. Виходить, коли у тебе вибивають її з-під ніг, то ти втрачаєш опору. Безпека в тому, що це твій приватний простір, ти можеш показувати те, що ти хочеш. Виходить, це торкається приватних, інтимних речей. “Доросла частина” кожного з нас знає, що така ситуація може трапитися з будь-ким, ніхто не застрахований від цього. Тому є людське співчуття і розуміння, адже оголене тіло – це не такий вже і шок, ми всі його бачили.
«Навіть якщо фото розмістили – воно все «перегорить»
Мій алгоритм: не звинувачувати себе, принаймні якщо дуже хочеться – відкласти це на пізніше. Також треба йти в поле стосунків, не намагатися вирішити все самому. Якщо по-людськи написати про свою проблему, люди будуть співчувати і підтримають.
Відчуваючи сором, треба розуміти, що при цьому людина не повинна думати що вона вигнана з суспільства – варто визнати: так, мені трошки ніяково, соромно, але мій світ не зруйнований. Бо коли стається травма, вона стає всім світом. Ти не бачиш ні людей, нічого. Просто треба бачити, що навкруги, бачити ширше. А ті, хто поряд, мають допомогти. Те, що сталося – це лише одна ситуація з твого життя і вона актуальна лише зараз. Навіть якщо фото розмістили – воно все «перегорить». Як і всі новини чи скандали з політикою.
«Тіло, зокрема жіноче, набагато більше, аніж дві циці і піхва, лялькове личко та випуклі форми. Як на мене, кожне тіло – красиве по-своєму, кожне – ідеальне і кожне має право бути оголеним на річці чи на морі. Найважливіше тут (і далеко не тільки тут) – це взаємоповага та скромність внутрішня» – з інстаграму Дарини.
Розмова за Дариною була записана 25 червня цього року. Через місяць ми запитали її, чи хлопець продовжує її шантажувати і чи вдалося їй зв’язатися з кіберполіцією. «Мені написали (з ГО “A21 Ukraine”) та дали номер кіберполіції, але кіберполіція так і не взяла слухавку, а мій “терорист” відчепився сам. Ситуація, по суті, вирішилась сама собою і мені, по великому рахунку пощастило, але насправді, питання кібербезпеки у нашій країні на рівні плінтусу».
Фото – Ольга Мірошниченко
Дякуємо!
Тепер редактори знають.