Сьогодні, 29 серпня, в Україні вдруге відзначають День пам’яті захисників України, які загинули у боротьбі за незалежність, суверенітет та територіальну цілісність держави.
Вінничани цього дня також долучились до вшанування пам’яті воїнів та взяли участь одразу у декількох заходах, присвяченим захисникам.
Станом на 31 жовтня 2019 року, Управління верховного комісара ООН з прав людини оцінило загальне число жертв, внаслідок російської агресії, в 41–44 тисячі чоловік, з яких загинуло 13000–13200 осіб. Втрати українських військових оцінювали у приблизно 4100 загиблими та близько 9500–10500 осіб пораненими (Джерело – Вікіпедія). Серед мешканців Вінниччини 259 бійців загинули на фронті сучасної війни.
День пам’яті захисників України, які загинули в боротьбі за незалежність, суверенітет і територіальну цілісність України, зі слів учасників акції, відзначають саме 29 серпня через найзапекліші бої за Іловайськ, які відбувались цього дня та коли загинуло понад дві сотні українців.
Так, ще о 10:00 відбулась всеукраїнська хвилина мовчання, а трохи згодом на Європейській площі почався концерт-реквієм, присвячений Дню пам’яті та флешмоб “Я любив вас усіх та найбільше любив Україну”, під час якого біля Вежі родини загиблих залишали фото полеглих воїнів.
Однак вже ближче до 11:30 концерт завершився, а на Європейській площі сотні рук почали розкладати величезний синьо-жовтий стяг. Так учасники почали готуватись до Ходи Пам’яті на честь полеглих захисників.
Більшість учасників ходи були членами родин та близькими загиблих воїнів. Про їхню втрату можна було дізнатись по значках з іменем полеглого воїна, який учасники несли на грудях. Поряд зі значком майже завжди був соняшник, квітами якого було засаджено поле під Іловайськом та який став символом Дня пам’яті захисників України. Також до ходи долучились військові та звичайні вінничани.
Одним з тих, хто мовчки та з сумом в очах очікував на початок Ходи, був Юрій Саванчук, чий син, Віктор Саванчук загинув 9 липня 2014 року у російсько-українській війні. Він пояснив, чому про смерть воїнів варто пам’ятати не тільки у такі дні:
– Якщо ми забудемо, це буде помилка всього нашого життя. Діти загинули в 19-20 років і якщо ми не будемо їх пам’ятати, то це буде жах. Для чого взагалі потрібна була ця війна, якщо про них забувати – розповів пан Юрій.
Поки ми розмовляли з батьком загиблого воїна, прапор розклали, а хода рушила в бік Собору. Вона була здебільшого мовчазною – лише іноді до учасників та її свідків лунали національні гасла “Слава Україні! – Героям Слава!”, “Слава нації! – Смерть Ворогам!”, “Україна понад усе” та заклики вшанувати пам’ять полеглих воїнів.
Час від часу було чути плач рідних захисників, а в якийсь момент стало чути ще й церковний дзвін Собору.
Вінничани, що ставали свідками ходи, досить часто знімали усе, що відбувалось, відповідали на заклики, а подекуди й долучались до руху колони. Загалом у Ході Пам’яті взяли участь понад сотня вінничан.
Після короткого шляху до Спасо-Преображенського собору, на стінах якого були меморіальні таблиці з іменами полеглих захисників України, учасники Ходи зупинились для покладання квітів та участі у Всеукраїнському молебні за загиблими Героями України.
День пам’яті захисників України відзначається вдруге, але в пам’яті людей він з 2014 року, адже хочемо ми чи ні, ми живемо завдяки тим, хто дав нам цей шанс. Навіть один цей день – це той великий дар, що зробили нам хлопці, які не повернулись з фронту – дали нам можливість дихати, працювати, берегти пам’ять – зазначила після ходи Олена Верлан, координаторка ініціативної групи “Евакуація 200” і співзасновниця ГО “Єдина родина Вінниччини”.
Після цього родини та близькі полеглих воїнів мали вирушити на кладовища, де були поховані захисники України.
Організатором акції виступила громадська організація “Єдина родина Вінниччини”.
Фото Марини Сербінович та автора
Дякуємо!
Тепер редактори знають.