У Крижополі, що на Вінниччині, планують назвати одну з вулиць селища на честь Олексія Порошенка. Ідеться про батька п’ятого президента України Петра Порошенка.
Як йдеться в повідомленні на фейсбук-сторінці Крижопільської селищної ради, іменем Порошенка хочуть переназвати вулицю, котра зараз носить ім’я генерал-хорунжого армії УНР Юрія Тютюнника.
Раніше в рамках декомунізації іменем Тютюнника в Крижополі назвали колишню вулицю Куйбишева.
“Крижопільська селищна рада повідомляє, що о 10 годині 27 серпня 2020 року у малому залі районного будинку культури відбудуться громадські слухання – форма громадського обговорення про перейменування існуючої вулиці Юрія Тютюнника на вулицю імені Героя України Олексія Порошенка. Запрошуються всі бажаючі з наданням пропозицій (зауважень).
Звертаємо увагу на обов’язкове дотримання заходів особистої безпеки під час участі у громадських слуханнях, зокрема на необхідність носіння маски та дотримання соціальної дистанції”.
У коментарях до допису станом на зараз – значна кількість коментарів обурених людей. Селищній раді зокрема вказують на те, що в Крижополі й дотепер багато вулиць ,названих на честь людей, жодним чином не повязаних ні з Крижополем, ні з Україною (напр. вулиця Тургенева). Проте в селищі хочуть перейменувати саме вулицю, названу на честь генерал-хорунжого армії Української Народної Республіки.
Наразі Крижопільська селищна рада жодним чином не коментує таку ініціативу. Ми очікуємо коментар посадових осіб вже завтра з початку робочого дня.
Довідка: Юрій Тютюнник
Після утворення Української Центральної Ради взяв активну участь в українізації частин російської армії. У березні-квітні 1917 року — член полкового комітету, обраний заступником голови Сімферопольської гарнізонної ради солдатських депутатів.
На початку квітня 1917 року заснував у 32-му піхотному запасному полку, в якому служив, Український військовий клуб, який незабаром перетворився на 1-й Сімферопольський полк імені гетьмана П. Дорошенка.
Після захоплення Києва більшовиками, у лютому 1918 року розгорнув Звенигородський кіш до 20 тисяч повстанців. 12 лютого звенигородські козаки під рукою Тютюнника розігнали скликаний більшовиком Б. Кацом повітовий з’їзд, і вже 13 лютого селянський з’їзд визнав український уряд.
Навесні 1918 року на чолі козацьких загонів брав участь у роззброєнні збільшовичених частин російської армії, що поверталися з фронту Першої світової війни. У запеклих боях розгромив озброєні збільшовичені підрозділи 8-ї армії, зайняв Бірзулу і Вапнярку, роззброїв частини 2-го російського корпусу, кінну бригаду, розгромив у Бобринську збільшовичену 8-тисячну групу військ (3-ю революційну армію) Михайла Муравйова.
З березня 1918 року — уповноважений Військового міністерства УНР з демобілізації частин колишньої російської імператорської армії на Звенигородщині. Мав доступ до армійських складів зі зброєю та боєприпасами.
До травня 1918 року контролював великі території Київщини та частково — Херсонщини.
У січні 1919 Тютюнник помилково потрапив до штабу повстанської Правобережної дивізії Української Червоної армії, де було вирішено його розстріляти, проте, після агітаційної промови, підрозділ «червоних», який мав розстріляти Тютюнника, перейшов до Чорноморської дивізії військ УНР.
Довідка: Олексій Порошенко
Рід Порошенків документально фіксується в Саф’янах Ізмаїльського повіту Бесарабської губернії вже в переписі 1835 року, де Порошенки записані міщанами української громади
У 1992, після здобуття незалежності України і у зв’язку з війною у Придністров’ї, емігрував до Києва, де навчався в аспірантурі Київського державного університету імені Шевченка молодший син Петро. Того ж року став заступником генерального директора АТ «Біржовий дім „Україна“» (генеральним директором був Петро Порошенко), 1993 — заступником генерального директора ЗАТ «Український промислово-інвестиційний концерн» (генеральний директор Петро Порошенко). Після того, як Петро 1998 обраний депутатом Верховної Ради України, Олексій Порошенко став гендиректором концерну Укрпромінвест.
З 2005 року — керівник ПАТ ЗНКІФ «Прайм Ессетс Кепітал».
У 2012 році журнал «Фокус» розмістив бізнесмена у списку 20 найуспішніших аграріїв України, де він посів дев’яте місце.
Депутат Вінницької обласної ради (2006–2010) від партії «Наша Україна». Член постійної комісії з питань агропромислового комплексу.
На виборах до Вінницької обласної ради 2010 року пройшов за списком «Української партії „Єдність“».
На виборах до Верховної ради 2012 року кандидат у народні депутати у окрузі № 16, але у вересні за рішенням родини припинив участь у перегона
Помер 16 червня 2020 року в місті Київ, від геморагічного інсульту.
Довідка за матеріалами Вікіпедії
Дякуємо!
Тепер редактори знають.