Вулиця Інститутська у Києві вже три роки як пішохідна: після того, що сталося тут у 2014-му, кияни не дозволили на вулиці рух автомобілів.

Саме на Інститутській 20 лютого три роки тому режим Януковича вбив найбільше людей: беззбройних, з дерев’яними щитами, зокрема й тих, хто забирав поранених. Кадри страшного злочину, коли в центрі європейської столиці влада розстрілює власних громадян, того ж дня облетіли і шокували увесь цивілізований світ.

Вже за кілька годин після втечі з Києва “Беркуту”, мешканці столиці несли сюди квіти. Гори квітів: трояндами та гвоздиками був закладений Майдан, вулиці Грушевського та Інститутська, Кріпосний провулок та ще багато вулиць та провулків, де відбувалися бої і де загинули люди.

Незабаром у цих місцях з’явилися імпровізовані меморіали: переважно, складені з тієї самої бруківки, яку майданівці використовували у боях з “Беркутом” і “тітушками”. Люди встановлювали пам’ятні знаки точно на місцях, де загинув той чи інший із Небесної Сотні, чіпляли фото героїв на деревах, за якими ті ховалися від снайперських куль та автоматних черг, і несли квіти. Море квітів.

Сьогодні у центрі Києва також було багато квітів. За ними нам не вдалося відшукати народні меморіали усіх вінничан, які поклали свої життя заради свободи та майбутнього країни. Однак ми знайшли місця, де були вбиті наші земляки Максим Шимко, Валерій Березденюк та Леонід Полянський.

Максим Миколайович Шимко (21 жовтня 1979, Вінниця, УРСР — 20 лютого 2014, Київ, Україна) — учасник Євромайдану. Герой України.Максим був учасником Вінницького клубу історичної реконструкції «Білий вовк». Член УНА-УНСО. Останній запис, який він залишив на свої сторінці у соціальній мережі, датується 18 лютого 2014 року: «За Україну! Хто може, їдьте в Київ!». Герой України (посмертно).

Козак 4-го редуту Майдану, загинув 20 лютого під час розстрілу майданівців снайперами на вулиці Інститутській. Куля снайпера влучила Максимові в шию під час того, як він намагався врятувати пораненого.

Панахида відбулася у Вінниці на тодішній площі Театральній (нині – Мадан Небесної Сотні), побратими з його сотні несли тіло від вулиці Карла Маркса на руках. Поховали Максима на Центральному міському цвинтарі поряд із професором Вінницького національного медичного університету Ігорем Хаїмзоном. На труну поклали щит. Похорони транслював телеканал ВДТ. Провожати героя в останню дорогу прийшло близько 10 тисяч вінничан.

Мати Максима Шимка звернулася до вінничан із закликом ніколи свої голоси на виборах не продавати “за гречку”.

На його честь перейменовано вулицю Карла Маркса у Вінниці, неподалік від будинку, де він проживав.

Брезденюк Валерій Олександрович (17 червня 1963 — 18 лютого 2014, Київ) — український підприємець із Жмеринки, художник у техніці ебру (малюнки на воді). Герой України.

Народився 17 червня 1963 року у місті Жмеринка Вінницької області. Закінчив жмеринську середню загальноосвітню школу № 5, у 1982 році – Лубенський лісовий технікум за спеціальністю «Лісове господарство».

Був приватним підприємцем, у 90-х роках створив перший у Жмеринці комп’ютерний клуб.

Всі, хто його знав, відзначають, він був надзвичайно захопливою людиною і всі свої починання звик доводити до переможного завершення. Захотів стрибнути з парашутом – і зайнявся парашутним спортом. Любив брати участь у міських святах, а також брав участь у багатьох популярних телевізійних шоу. Побував на «Поле чудес», коли ведучим був Владислав Лістьєв. Брав участь у шоу «Червоне і чорне». Багатьом запам’ятався як фіналіст шоу «Україна має талант» у 2013 році. Також переміг на конкурсі талантів у Жмеринці.

Був унікальним художником — працював у техніці ебру (малюнки на воді). За своє життя створив понад 500 картин.

Загинув у ніч проти 19 лютого 2014 року під час мітингу в Києві на Євромайдані.Прощання відбувалося біля батьківської хати Валерія. Відспівували загиблого у храмі Олександра Невського у центрі міста. Похований у Жмеринці.

Полянський Леонід Петрович (* 24 жовтня 1975, Жмеринка, Вінницька область, УРСР — † 20 лютого 2014, Київ, Україна) — активіст Євромайдану. Залізничник. Поранений снайпером в груди зранку 20 лютого 2014 року на вул. Інститутській. За суспільним визнанням належить до Небесної Сотні. Один із двох мешканців Жмеринки, що загинув на Євромайдані. Римо-католик. Герой України.

Брав активну участь з початку акцій протесту на Майдані Незалежності. Став членом Самооборони Майдану. З грудня 2013 належав до Барської Чоти.

Загинув внаслідок вогнепального поранення в груди. Тіло виявили в морзі на Оранжерейній. Похорони відбулися у Жмеринці. Похований на місцевому римо-католицькому цвинтарі.

Дружина стала удовою, двоє малих дітей — без батька.

Ці троє — не всі наші земляки, котрі стали на вічну варту в Небесній Сотні. Так чи інакше пов’язані з Вінниччиною життя ще щонайменше трьох героїв: Юрія Нечипорука, Олександра Капіноса та Романа Оліха. 

Пам’ятаймо їх завжди, як і їхній подвиг. Вічна слава героям!

За матеріалами Вікіпедії. Фото меморіалів – Миколи Кожем’яка

Vежа

Адміністрація сайту

See Full Bio