Оновлено: 20 Травня 2021, в 19:58
Вінничанин Дмитро Польгуль має доволі незвичне для більшості захоплення – утримує та розводить екзотичних тварин. Крім того, його улюбленці ще й доволі небезпечні: скорпіон, птахоїди, пітони та гекони… Загалом вдома у чоловіка мешкають десятки представників різних видів.
Дмитро розповідає, що в Україні професійних тераріумістів, які займаються розведенням екзотики, доволі мало – лише близько п’яти тисяч осіб. Водночас тих, хто просто має бажання завести незвичного домашнього улюбленця стає все більше. Основна перешкода – вартість екзотичних видів.
Комерційні організації дуже підіймають ціни. Наприклад, якщо у людини павука можна взяти, наприклад, за 50 доларів, то в комерційному магазині це вже коштуватиме 250 доларів. Так у людини часто просто зникає бажання когось купувати.
Цікаво те, що якби не тераріумісти, то половини видів павуків та скорпіонів вже б давно не існувало. Тому що люди просто знищують їхні ареали розповсюдження.
Сьогодні у Дмитра живуть 13 павуків, серед яких є доволі отруйні, три гекони, ігуана, скорпіон, який серед найотруйніших у світі, а також декілька колоній тарганів. Якщо рахувати окремо, то лише тарганів понад півтори тисячі. Здається, що багато?
Лише минулого року в хлопця було понад 70 павуків та понад 15 колоній тарганів. При чому були представники видів, які зазвичай розповсюджені в Індії, США, Бразилії, Африці…
До речі, щодо тарганів, то деяких Дмитро вирощує, як корм для інших своїх улюбленців, але є й декоративні види. Наприклад, ось цей більше нагадує невелику мушлю, але якщо придивитись — можна помітити довгі чорні вусики:
Посмотреть эту публикацию в Instagram
Нам він показав своїх домашніх улюбленців розповів, як за ними доглядати, а також пояснив чому змії – ідеальні, а павуки-птахоїди можуть допомогти позбутись навіть арахнофобії. До речі, імен у них немає й Дмитро називає їх переважно за видами.
ПАВУКИ
Взагалі захоплення екзотикою з’явилось досить давно – восени 2014 року, та абсолютно неочікувано навіть для самого Дмитра.
– Це доволі весела історія. Була перша година ночі, мені було нічого робити і я просто гортав щось в Інтернеті і побачив цікавий сайт. Там павуки продавались. Дивлюсь, а остання новина була ще за два роки до того. Мені здалось, що цей сайт вже давно не працює. Думаю, заради цікавості зроблю замовлення. Замовив павука, але до мене спершу ніхто не дзвонив. Минув тиждень-півтора і тут дзвінок: «Так, є, можемо привезти з Києва». Ну, добре…
Першим павуком був птахоїд – Grammostola pulchripes. Вже за тиждень у Дмитра з’явився другий павук, за місяць – ще п’ять.
– Першого павука мені привезла маршрутка з Києва. Я тоді ще жив з батьками, кажу їм, що мені посилка прийде, але там нічого особливого, приїду і все покажу. Я поїхав й забрав маленький контейнер. Справді маленький, десь сантиметрів 5 на 6. Той павук теж був розміром з ніготь великого пальця. Я так подивився, що я за це ще й гроші відав… Думаю, підсунули мені взагалі незрозуміло що. Привіз його додому і це було так: «В сенсі? Що це? Як воно житиме тут? Це ж павук!». Кажу батькам, що все нормально, він стоятиме у мене, ніхто більше з ним контактувати не буде. А потім павуків стало все більше й більше.
Якщо перший павук з’явився у листопаді, то вже до Нового року у чоловіка їх було 20. Всі – птахоїди. В одному із контейнерів Дмитро показує чорного павука, який дещо менший за розмірами, ніж його сусіди. Дмитро розповідає, що це ще «малюк», який живе у нього з 2016 року. Виростає він до 30 сантиметрів, якщо рахувати відстань між лапами.
– При чому, тоді до Нового року в мене вже почали з’являтися такі павуки, які дуже токсичні. Є у мене орнаментальний індійський павук – вони дуже токсичні. Людина може просто злягти, але це має бути певна алергія на певний склад токсинів. Вони стрибають, але якщо створювати мінімум вібрацій – тоді, в принципі, можна їх навіть фотографувати.
– Пізніше я перейшов до роботи ще з отруйнішими. Ось цей павук яскравий, але він неймовірно скажений – може кидатись, – Дмитро показує контейнер з червоно-помаранчевим павуком, який сплів навколо густе біле павутиння. – Раніше, якщо швидко заходив у кімнату та вмикав світло – то він починав кидатись на стінки контейнера чи тераріумі і намагався їх прогризти.
До речі, здається саме контейнер цього павука ми зовсім не наважились хоч трохи відкрити й дивились на нього через прозорі пластикові стінки. Собі це пояснили тим, що вже надто гарне павутиння сплів павук і не варто його руйнувати, але насправді – було трохи страшно й не дуже хотілось ловити великого токсичного павука.
Дмитро розповідає, що минулого року в нього було понад 70 різних павуків, нині залишилось 13. Решту продавав, але лише тих, які не є токсичними. Крім того, він ще й консультує тих, хто бажає придбати такого екзотичного улюбленця. Як не дивно, цікавляться павуками й ті, хто їх боїться.
Є у мене знайомий, а у нього арахнофобія. Він каже мені, що хоче собі павука, але має фобію і не знає, як це можливо. Він прийшов до мене раз, другий, подивився, а потім запитав чи зможу я йому знайти такого павука, як він хоче. І ось в людини зараз вже три павуки.
Доглядати за павуками, навіть отруйними, не надто складно. Головне, аби була вода або вологий субстрат. У такому випадку улюбленця можна спокійно залишити й, наприклад, поїхати у відпустку на місяць. У тераріумах землю змінюють раз на півроку чи рік.
Щоправда, проблема в тому, що не в кожній ветеринарній клініці зможуть надати необхідну допомогу таким улюбленцям. У Вінниці ж, за словами Дмитра, таких фахівців взагалі немає. Хоча павукам допомога потрібна нечасто, але й у них бувають певні проблеми: грибок або травми.
– Вони рідко хворіють, а якщо хворіють, то це грибки переважно. Грижа може бути. Якщо неправильно утримувати павука, наприклад, якщо він наземний, то люди можуть посадити його у якийсь високий тераріум, де він може піднятися нагору і впасти. Та у нього може бути розрив черевця і тоді у 99% випадків павук помре. Грибок може бути, наприклад, через те, що ось павук живе на надто вологому субстраті, хоча йому це непотрібно. Так може з’явитися грибкова інфекція. Тоді потрібно щодня мазати павука мазями і все обробляти.
Живуть у Дмитра абсолютно різні павуки: чорні, яскраві, з синіми лапками та світлим черевцем («ніби сіамська кішка», – зазначає Дмитро), з жовтими лапками… Своїх павуків він обирає за видами. Пояснює, що якщо в один тераріум посадити декілька тих, які не живуть колоніями, тоді у вас залишиться лише один павук, але дуже ситий.
ПІТОНИ
Неподалік від павуків у декількох контейнерах живуть три змії. Найстарша – самка пітона, яка живе у Дмитра вже три роки. Її хлопець придбав за місяць після того, як почав жити окремо. Зараз змія живе у великому скляному контейнері й на руках у Дмитра поводиться досить спокійно, хоча й постійно рухається та обвиває руки.
– Це була перша моя змія і вона навіть рекомендована для новачків. Якщо не помиляюсь, приїхала до мене з Одеси. Взагалі їх місце розповсюдження – Австралія. Вони не масивні, живуть на деревах й проводять там до 80% свого часу.
Дмитро розповідає, що змії звикають до людей і, наприклад, наймолодший пітон ще не встиг звикнути і постійно намагається нападати. Реагує він на будь-який звук й активно цікавився об’єктивом нашої фотографки.
– Це у нас маленький строкатий пітон. Самець, який народився влітку 2019 року. Планую їх розводити, ось сформував з них пару. Але поки вони не дружать – розміри різні. Взагалі вони не ростуть дуже великі – десь два метри будуть.
У третьому контейнері живе світлий та спокійний пітон бронгерсма, або, як його лагідно називає Дмитро – «Пончик».
– Це було перше в Україні розведення такого виду. Вдалось все ж одного собі «виманити». Йому ще менше року. Буде ця «крихітка», мабуть, кілограмів вісім й десь під два метри довжиною.
До речі, знайти ветеринара, який за необхідності зможе допомогти пітонам, теж непросто, а у Вінниці – неможливо. Дмитро розповідає, що коли «Пончик» отримав стоматит – лікували його завдяки консультаціям знайомих з інших міст, а рентген Дмитро робив практично самостійно.
– Стоматит у них виглядає як білі гнійні нарости на пащі. І все – паніка, у Вінниці лікарів немає. Добре, що у мене є гарні знайомі, які сказали, що потрібно зробити рентген. Йду у ветклініку, питаю чи можу зробити тут рентген. «Так, хто у вас?» – питають. Відповідаю, що пітон, що я буду сам його тримати, я знаю, як робити рентген, мені потрібен лише знімок. Вони погодились, але одразу запитали наскільки він великий та чи не отруйний. Але ж пітони не отруйні. Так, у них є зуби, багато, але вони не отруйні.
– Коли я прийшов, то половина персоналу стояла в 2-3 метрах від нас, про всяк випадок. Хоча рентген зробили не так, як треба було, апарат не зовсім точно налаштували. А пітону довелось і уколи робити, і пащу обробляти двічі на день. Так, з фахівцями у нас дуже погано. І у нас жоден виш не навчає на лікарів по таких екзотах.
Доглядати за пітонами Дмитро навчився самостійно. Головне, аби їм було тепло й достатньо місця.
– Наприклад, найпростіше в боксі зробити вентиляцію й купити термокилимок. Ще потрібна вода і корм. Нічого особливого не потрібно. В умовах квартири великі тераріуми для рептилій практично нереально зробити. Ідеальний розмір – якщо по діагоналі змія вміщається, коли її скласти удвоє. Неважливо чи це тераріум, чи бокс. Змії комфортно і їй більше нічого не потрібно.
Дмитро переконаний, що павуки та змії – ідеальні домашні улюбленці. Головне погодувати та забезпечити водою і можна залишити їх на місяць чи навіть два. А ось котів чи собак надовго самих не залишиш.
Тим, хто планує собі завести змію, Дмитро радить розпочати з полозів, строкатих або королівських пітонів.
– Вони бувають абсолютно різних забарвлень і настільки красиві! Жовті, як банани, або абсолютно білі. Але цінник за абсолютного білого пітона з чорними очима може починатись від 4 тисяч євро, наприклад. За звичайного – від 90 євро.
Для свого «Пончика» планує привезти самку з Європи. Однак, поки що незрозуміло, коли це буде можливо й, крім того, враховуючи дорогу, коштувати все може досить недешево.
ІГУАНА ТА ГЕКОНИ
Єдиний з улюбленців, хто має ім’я – зелена ігуана. Сапфіра живе з Дмитром з 2016 року й нині має великий тераріум в окремій комірчині. Фактично, Сапфіра має власну кімнату, окремо від «гуртожитку» інших рептилій та членистоногих.
– Ігуана з’явилась у мене ще коли я жив з батьками. Привезли її до мене потягом. Коли вона приїхала, то вміщалась на мою долоню. Була приблизно 40 сантиметрів разом з хвостом. Це була зовсім маленька ящірка. Зараз вона вже понад метр і буде ще рости. Самці виростають десь до 1,80 м з хвостом і вони зліші.
Сапфіра – вегетаріанка і їсть щодня, тому надовго її саму залишити не можна. Харчується вона, зокрема, фруктами, руколою та листям салату, а взимку такий обід може бути доволі коштовним.
– Сапфіра живе в тераріумі, але періодично я її випускаю погуляти вдома. У нас для цього є спеціальна шлейка, яку вона так і не може полюбити. Якщо ж її просто відпустити, то вона шукатиме найвищу точку десь під стелею. Якщо її просто відпустити і не дивитись, то вона травмується і може пошкодити все, що є, тому що кігті у неї великі. Але по характеру вона ніби кішка. Ігуани просто унікальні.
Щоправда, тим, хто бажає собі завести ящірку, Дмитро радить дивитись на ігуан в останню чергу. Все через специфічний догляд. Наприклад, в Україні ігуану можна придбати приблизно за 150 доларів, але обладнання для догляду лише на перший час коштуватиме ще близько 600 доларів.
– Тому просто так взяти й купити, тому що хочеться – так не вийде. Дуже дорого коштують ігуани. Якщо змії чи звичайні ящірки, які простіші, – тоді немає проблем. А з цими потрібно обладнання. Тому ігуана й не підходить, як перша велика рептилія.
Окрім ігуани, у Дмитра ще живе гекон токі. Дмитро одразу попереджає, що ця рептилія агресивна і може навіть гавкати, ніби пес. Додає, що чутно гекона навіть за зачиненими дверима. При чому, насправді здатні гавкати всі, але так голосно лише гекон токі.
Свого гекона Дмитро годує довгим пінцетом й має спеціальні цупкі рукавиці.
– Це ніби й дрібний представник, але він може спокійно розірвати шкіру. Він такий маленький бульдог. У них дуже сильна щелепа, дуже. Хоча приручити можна всіх. Гекони взагалі добре приручаються, але я не прихильник того, щоб носити їх на руках. Ось свого я взагалі на руки не беру. Я з ним контактую лише через пінцет і рукавиці.
У тераріумі поряд з павуками живуть гекони лугубріс. Обидві – вагітні й дуже лякливі, а тому ховались серед листя й помітити їх було досить непросто. Вони доволі невеликі й не будуть більше 10 сантиметрів у довжину. «Вони класні – їдять дитяче пюре та маленьких тарганів», – додає Дмитро.
Для новачків радить також звернути увагу на еублефарів, або, якщо дозволяють кошти, – на бородату агаму. Щоправда, таким ящіркам потрібен доволі специфічний догляд та обладнання.
СКОРПІОН
У найменшому контейнері з піском – один з найменших домашніх улюбленців, але доволі небезпечний – скорпіон. Нині розміром він лише декілька сантиметрів й виросте не надто великим, але Дмитро розповідає, що цей вид – один з найотруйніших у світі.
– У скорпіонів більше рухливих елементів, ніж у павуків. Вони цим й цікаві. Виявляється, що скорпіони можуть свій хвіст на сторону класти, щоб відпочив. Вони не завжди ходять з піднятим хвостом, як на всіх картинках показують. Вони цікаві тим, як полюють. Скорпіони не так поводяться, як павуки. Наприклад, павуки кидаються й одразу кусають. Скорпіон же буде ходити, зачепиться клешнями і лише потім хвостом вколить. Дарма вони отруту використовувати не будуть.
– Цей у мене живе десь рік. Скорпіон дрібний, але його отрути вистачить, щоб відправити людину на лікарняне ліжко. А дорослий скорпіон може бути ще сильнішим. Взагалі цей вид виростає до 6-7 сантиметрів. Він дуже дрібний, але коли він лише приїхав — був меншим втричі. Таких дрібних скорпіонів вигодовувати досить важко.
Дмитро розповідає, що ціни на скорпіонів доволі різні. У комерційній організації можна придбати приблизно за 80-90 доларів, залежно від виду. Водночас, якщо знайти людей, які займаються скорпіонами та розводять їх, тоді можна знайти в середньому за 25-35 доларів.
Посмотреть эту публикацию в Instagram
– Загалом якщо хочеш екзоту — плати багато. Але це дуже відлякує людей, тому що у нас рівень заробітних плат не такий високий. Люди просто не можуть собі це дозволити, — розповідє Дмитро.
*
Усіх своїх домашніх улюбленців Дмитро замовляє у знайомих в Україні. Однак, в майбутньому планує привезти когось з Європи.
– У нас так митниця працює, що особливо й не провезеш. У нас немає законів, які регулюють це все. По Україні – так, все можна привезти, але з-за кордону дуже важко. Щоправда, у мене є знайомі у Дніпрі, яким певним чином вдавалось привезти й з Російської Федерації, і з Європи.
– Я купую у своїх знайомих, тому що інакше можна натрапити на когось… У нас дуже багато є людей, які пропонують тварин за дуже великі гроші, але вони швидше за все будуть хворі, найімовірніше — потрібні будуть лікарі, але ж їх у нас в Україні практично немає. Тому людина може взяти хвору тварину, але не факт, що зможе забезпечити догляд чи лікування.
Дмитро додає, що найбільша проблема з такими улюбленцями в тому, що якщо береш одного — вже не зупинишся.
– Ось береш одну змію і думаєш, що однієї ж мені вистачить. А потім дивишся, як вона їсть, які цікаві кольори стають, така поведінка прикольна. І тут тобі хтось пише, що ще є інший вид, схожий, але росте довшим. Якщо людина заводить щось одне — рептилію чи членистоноге — швидше за все, що просто не зупиниться. Нехай той один павук буде рік, але потім все одного захочеться ще, бо ж ще є такий рожевий, а є з зелененьким, чи краще все ж скорпіона. А вони які є? З великими клешнями, маленькими й людина просто губиться — хоче все, але це все не можна дістати в Україні. Й доводиться шукати інші шляхи.
До речі, Дмитро має сторінку в Instagram та канал на YouTube, де показує життя своїх улюбленців, розповідає про них та знайомить з особливостями того чи іншого виду. Відтак, якщо ви мрієте про незвичного та екзотичного домашнього улюбленця – краще добре підготуватися й розуміти, чого варто від них очікувати.
Фото Ольги Мірошниченко
Дякуємо!
Тепер редактори знають.