Чому «ідеальний шторм»? Таким фразеологізмом позначають ситуацію, сумарний негативний ефект якої максимально високий через співпадіння усіх можливих негативних чинників, що спричинили ситуацію.

Шторм поглинає всіх, хто погано стоїть на ногах, а встояти в шторм неможливо. Шторм демонструє реальне обличчя кожного. Біль і відповідальність, вміння допомагати ідіяти. У таких ситуаціях пошук шляхів спасіння та можливостей мінімалізації втрат породжує конфлікт відповідальностей між «моє» та «суспільне».

Хто візьме на себе відповідальність в Україні за покриття втрат від цього «ідеального шторму»? З киїх кишень власне дістануть необхідний ресурс?

Центральна влада віддає таку почесну місію місцевим бюджетам та пересічним громадянам!

Світова рецесія та вірус схожі для нас на кінець світу, бо це вперше і слабко прогнозовано.

1. Коли хвора економіка запрацює? Унаслідок травми людина опинилася в лежачому стані і має навчитися ходити. Скільки часу їй знадобиться для відновлення? Зрозуміло, що це залежить від часу, який вона провела в ліжку. Чим більше карантин, тим довше одужання. Якщо до теперішньої гібридної моделі кризи, період економічного падіння та рецесії визначався здебільшого тільки ефективністю управлінських рішень, монетарних і фіскальних заходів і відновлення економіки досягалося протягом періоду від півроку до півтора року, то в сучасних умовах маємо управлінських хаос в економіці, медицині, транспортному сполученні. Ми не готові до шторму. Ми панікуємо, звинувачуємо один одного, продовжуємо свій докарантинний режим.

Економічна криза, яка в Україні почалась задовго до пандемії, показує, що «дна» ми ще не досягнули. Тому і вихід буде складний. Ось і виходить, що порятунок потопаючих – справа рук самих потопаючих.

2. Обсяг втрат для держави та місцевих громад. За попередніми розрахунками вартість екстрених заходів в США складатиме $2 трлн. Це – 40% державного бюджету. Чому так дорого? Бо прогнозоване падіння ВВП в США – 50%, а рівень безробіття – 30%.

Уявіть, кожен третій американець залишиться без роботи! Вже сьогодні падіння показників на американських біржах сягає понад 10 000 пунктів за два тижні. Звісно, можна в дусі антиамериканської критики сказати, що Україна не США, нас це не стосується і повірити президенту Зеленському. Бо за прогнозами Офісу президента падіння ВВП в Україні складе тільки 5%! А за попередніми оцінками бюджетний дефіцит України збільшиться на 100 млрд.грн.

Враховуючи проблемні перемовини з МВФ, змову олігархів і «компетентність» владної команди, прийняті податкові пільги голосно вдарили по малому бізнесу і українцям. Хто сплатить за весь бенкет? Усі видатки або недоотримані доходи покладаються на місцеві бюджети, а це до 15% бюджету (наприклад, для Вінниці – це 90 млн.грн.). Окрім того, значно зростають видатки місцевих бюджетів на медицину. А останнє повідомлення з Офісу Президента, про можливість фінансування Збройних Сил за рахунок місцевих бюджетів – взагалі «кладе на лопатки» місцеву владу.

За таких умов, очевидно, мають запрацювати компенсатори у вигляді трансфертів із державного бюджету (зокрема і медичної субвенції). Проте у відповідь – тиша! Держава хворіє, лікують місцеві громади!

3. Скільки втратить економіка та населення?   5%падіння ВВП від президента?! Мабуть цей сценарій мав би право на життя, якщо б в країні не було війни, системної кризи, карантину та двомісячного провалу в економіці з початку 2020 року. Відкриваємо трюми пам’яті: у 2009 р. ВВП України за фізичним обсягом впав на 15%, у 2014 – на 4%, у 2015 р. – на 10% в умовах фактичної війни. І розуміємо, що 5% це – фантастика, яка немає нічого спільного з реальністю!

Дивимося на найбільш уразливі галузі, це – сфера послуг. Сферою послуг Україна заробляє 240 млрд.грн. на рік, зокрема послуги, що надаються населенню, складають 48,7 млрд. на рік (відповідно 8 млрд. грн. за 2 місяці). Саме Вінниця за 2 місяці карантину втратить приблизно 600 млн.грн. на ненаданих послугах (з них – 130 млн.грн. на ненаданих послугах населенню). Регіони втрачатимуть через зниження споживчих витрат населення, а для Вінниці – це майже 2 млрд.грн. за 2 місяці, без урахувань витрат на продукти харчування!

Мусимо пам’ятати, що ці 2 млрд.грн. не просто регіональний продукт, це – недоотриманий прибуток кав’ярні молодого підприємця, не куплена іграшка для малюка і скасування довго очікуваної відпустки.

Давайте лиш одним оком глянемо на промислове виробництво і згадаємо що минулий рік закінчили вперше за останні 5 років закінчили із спадом на -10%. А в умовах обмеженого виробництва та падіння попиту, промисловість України може втратити за 2 місяці ще 10 %. І як з цієї ями виходити?

А цінова вакханалія на продукти першої необхідності. І жодної реакції з можновладців. Як бути тим у кого немає в «банках» збережень.

То хто ж за це все платить!

Біда одна, відповідальність – різна.

Андрій Гижко

Проректор з інноваційної діяльності та розвитку інфраструктури Донецького національного університету імені Василя Стуса

See Full Bio