Відома дитяча письменниця, яка нещодавно отримала відзнаку Президента України «Українська книжка року» – Тетяна Стус, готова представити вінничанам свою нову книгу про допитливого та душевного їжака Вільгельма.
11-го лютого об 11.00 в книгарні «Є» в рамках «Дитячої суботи» діти віком від чотирьох до дев‘яти років разом із батьками можуть розгадати історію їжака Вільгельма. До речі, ілюстрації до цієї не по-дитячому дорослої книги, створила художниця, родом із Вінниці, яка увійшла у топ-75 найкращих ілюстраторів світу Дитячого книжкового ярмарку в Болоньї, Анна Сарвіра.
Прототипом головного героя книги — їжака Вільгельма став польсько-український художник Вільгельм Котарбінський. Тетяна Стус розповіла Vежі чи передались персонажу риси художника.
-
На це питання неможливо відповісти достеменно. Книжка – про чутливість дітей до світу, про «витоки» художнього бачення, яке б збереглося й у дорослому віці. Про віру у своє призначення, пам’ять. І ще там багато пластів, які відкриваються залежно від віку читача. Власне, сам Котарбінський, його твори та біографія, спонукали торкнутися цих тем у дитячій книжці. Бо початок цій історії поклало палке спонукання відомого в Києві дитячого кардіохурірга та благодійника Володимира Мнішенка, який дуже дбає про українсько-польську культуру. До роковин Котарбінського він дуже хотів мистецького акту, який би саме дітям розповів про відомого художника. Завдання доволі важке, адже його творчість зовсім не для дітей. Тож і акцент не мав лежати в мистецькій площині . Я почала детальніше вивчати біографію художника, аби «впіймати» напрямок: про що б він сам хотів сказати дітям. І цим виявилося дитинство художника, про яке, до речі, відомо дуже мало.
Головний герой книги зовсім не схожий на інших міських їжаків. Якщо його родичі, зазвичай, вночі шукають що попоїсти, то Вільгельм не настільки меркантильний. Маленького їжачка цікавлять набагато глибші, навіть дещо філософські речі. Наприклад, звідки береться Світло. Саме темою Світла просякнута вся книга.
Їжак Вільгельм насправді може багато чому навчити своїх маленьких і дорослих читачів.
-
Найголовніше — це віра в те, що якими б дивними не були твої мрії в очах інших, треба йти їм назустріч, адже це може бути твоїм життєвим призначенням. Що дуже важливо знайти власний Шлях, і що обов’язково знайдуться ті, хто також повірить у тебе, можливо, навіть не розуміючи, а – довіряючи. Власне, тут ще є посилання до батьків (адже я вважаю, що батьки обов’язково мають читати книжки, які будуть у їхній родинній бібліотеці): довіряйте своїм дітям, не змінюйте їхніх векторів, – говорить про свого персонажа письменниця.
Щодо віку, то книгу по-різному можуть сприймати різні діти. Як говорить сама Тетяна, то відмінність – у можливостях сприймати доступні для того чи іншого віку теми.
-
Практика читання з різними дітьми – у школах, на презентаціях, на читаннях вихідного дня – підтвердила це. Приміром, коли ми читаємо з 3-4-річними, то на перший план виходить пізнавальний природничий аспект (пори року, базові емоції, хто мешкає в міських парках і що вони їдять, життєві ритми тварин, зокрема – чому їжаки не можуть побачити денне світло тощо). А також, наприклад, теми дружби та мрій, що вже стає актуальним для малят. А вже з 9-11-річними, хто здатен до спостережень, зіставлень, до аналітичних висновків, хто вже й сам аналізує власне життя, торкалися глибоких питань: бажання та мрії цієї хвилини і життєві бажання та перспективи, теми близькості людей, теми відданості, а також – значення пам’яті та вміння любити, – розповідає авторка.
Особливу увагу в цій книзі привертають ілюстрації, над якими працювала Анна Сарвіра. У творчому тандемі Тетяна та Анна вже десять років – ще з часу виходу бестселера «Панночка». Якщо уважно приглянутись, то в маленьких деталях можна помітити натяки на характер персонажів та на сам настрій тексту.
-
Я дуже люблю цю художницю з того часу, як десять років тому вийшла наша спільна з нею дівчача енциклопедія «Панночка» Це була перша Анютина книжка як ілюстратора і моя – як дитячого автора. Потім була ще одна наша спільна книжка, оповідання з якої включені до шкільної програми, – «Пуп Землі, або Як Даринка світ рятувала», книжка, яка завдяки програмі «Українська книга» потрапила до 10 тисяч дитячих бібліотек України. І, нарешті, «Їжак Вільгельм». Аня дуже тонко вловлює настрій та характер персонажів. Стилістика в неї подекуди незвична для українського покупця дитячої книжки, але ця її авангардність мені також дуже імпонує. А головне – це можливість діалогу, точніше – полілогу творців книжки: автора письменника, художника, видавництва, – розповідає про співпрацю Тетяна Стус.
Анна також вважає цю співпрацю дуже цікавою, легкою та продуктивною, до того ж це вже третя книга над якою вони працюють разом.
- Малювала я десь місяці три і над книгою дуже легко працювалося, але деякі розвороти в кінці все-таки довелося переробити. Мені сама історія здалася простою і складною одночасно. Прочитавши її, я зрозуміла, що не хочу ускладнювати ілюстрації, перевантажувати деталями, відволікати читача від ідеї, яка закладена в книзі. І образи я вирішила зробити максимально простими і милими. І такі дитячі наївні образи мені здалися найбільш правильними для цієї книги. Я відразу подумала, що Вільгельм повинен бути таким круглим, пухким і зовсім не колючим, а ще дуже впертим, адже він не побоявся повірити в свою мрію і йти до неї. І маленька деталь: Таня розповіла, що книга присвячена Вільгельму Котарбінському – тому їжачок носить «метелика», – поділилась історією про деталі роботи над ілюстраціями Анна.
Також ілюстраторка розповіла, що їй хотілося зберегти інтригу – чому ж їжачок не може знайти Світло. Саме тому вона вирішила зробити в книзі плавний перехід від темряви до Світла і використовувала дуже обмежену палітру – кілька кольорів для дня, декілька – для ночі.
Якщо над ілюстраціями художниця працювала три місяці, то процес написання книги та «прихід» до видавця був набагато довшим. Адже в Україні легше видати і, відповідно, продати переклад світового бестселера, ніж книгу українського автора.
- Я невимовно вдячна директорці видавництва «Віват» Юлії Орловій за запрошення стати їхнім автором. Виявилося, що їжаку Вільгельму це також дуже до снаги, адже саме зусиллями команди «віватівців» він отримав таку несподівану відзнаку (йдется про відзнаку Президента).
Вже цієї суботи вінничани зможуть запитати у Тетяни Стус більше про їжака Вільгельма, про творчість, шкільні програми, а також почути уривки із книги, і, звичайно, взяти автограф.
Дякуємо!
Тепер редактори знають.