Вони всі мають різний музичний досвід, професіоналізм та вік, різні потреби від фонду та різні таланти, але об’єднує усіх цих дітей одне — любов до музики та бажання розвивати її для себе, близьких, рідного міста та країни.

Можливість показати власний талант та отримати стипендію від Віктора Бронюка мали дітки віком від 6 до 16 років, які обов’язково проживають у місті Вінниця. Загальний стипендіальний фонд — 14 000 гривень, одна дитина може отримати максимальну стипендію у розмірі 3 500 гривень.

Всього на конкурс було подано 21 заявку, але дві довелось «відкинути», так як учасники були з області, тому залишилось 19 талановитих, абсолютно різних дітей, які прагнули підкорити журі, світ музики та нарешті здійснити свою маленьку мрію, на яку їм трішки не вистачало коштів.

Для того аби все було прозоро організатори конкурсу БФ «Подільська громада» та корпоративний фонд гурту «ТіК» запросили до складу журі громадських активістів, членів фондів та двох журналістів, серед яких пощастило бути і представниці Vежі, Марині Однорог.

Це не було схоже на звичайне суддівство, де журі сидить із серйозним виглядом, переважно мовчить і ретельно вдивляється у роботи конкурсантів. Всі ми отримали бланки за якими мали оцінити майбутніх стипендіатів. Оцінювали за такими критеріями:
– точність та лаконічність описання мети заявки;
– реальність та відповідність мети заявки умовам конкурсу
– оцінка за есе;
– наявність рекомендацій від музичних закладів;
– наявність довідки про сімейний стан родини;
– наявність рекомендацій від ГО;
– виконавський рівень ( оцінювався після перегляду відео)
– суб’єктивне враження від перегляду відео;
– реальність бюджету заявки.

До речі, всіх учасників попросили відразу поставити прочерк біля прізвища дитини, яку вони знають, щоб все було чесно. Віктор Бронюк не «судив» свого племінника. Один із членів журі, журналіст Роман Ковальський, навіть пожартував, що це таке, що Віктор не може купити племіннику інструмент, але той відповів, що дитина має сама добиватись своїх цілей і мати мотивацію до постійної роботи над собою та розвитку.

У кожного учасника конкурсу була власна анкета, де прописана мета отримання стипендії, бюджет та есе на тему «Я і музика». Тут учасники та їх батьки вмикали фантазію та літераторський талант. Багато де було помітно, що діти самі дуже щиро писали есе, а десь не обійшлось і без допомоги батьків, але можемо списати це на вік учасників, адже 6 і 16 років, то доволі таки велика різниця.

Деякі есе можна було б розбирати на цитати і саме тут відкривалось все бажання дітей перебувати у музичному світі. В своїх творах вони щиро зізнавались в любові до музики. Ці діти справді живуть музикою, прокидаються і засинають з нею, навіть, якщо їх рівень лише початковий. Можливо, якщо дозволять батьки, ми згодом опублікуємо декілька.

Якщо говорити про потреби, то у всіх вони були дуже різними: комусь потрібні були кошти на відвідування курсів для вступу в училище, комусь для того, щоб піти в музичну школу, одним на новий інструмент, іншим на спеціальний гаджет до нього, комусь потрібно було зняти кліп на народну пісню, а комусь просто придбати мікрофон. Та й інструменти були не банальні: домра, мундштук для саксофону, рідкісна бандура, гаджети до барабанної установки та гітари.

У всіх дітей різний рівень підготовки: хто лише починає свій шлях і мріє про новий музичний інструмент, а хтось вже знана в місті та поза ним маленька зірочка. Важливим було те, що при оцінці враховувався і соціальний статус сім’ї, і наявність рекомендацій від громадських організацій та музичних закладів, за що учасники отримували певні бонуси у вигляді балів. Титулованих дітей, до речі, було доволі багато. Листочки з рекомендаціями один за одним потрапляли до рук журі.

Було помітно, що батьки намагались показати своїх діток щонайкраще — подекуди відео були занадто довгими, хоча на перших хвилинах вже було зрозуміло талант дитини. Батьки робили нарізки з різних конкурсів, «монтували» відео та додавали до нього фото свого маленького чада. Можна було б ще дати приз батькам за найкраще відео.
Насправді були роботи та історії, від яких по тілу пробігали мурашки. А були і ті, де розумієш, що таланту потрібно ще розиватись, але головне, щоб дитина не втрачала віру в себе.

Хоча й кожен із журі судив учасника самостійно, але було дуже багато веселих коментарів типу «бідні сусіди» і «нічого собі скільки талантів» та і атмосфера панувала домашня, хоча кожен не втрачав серйозність і з відповідальністю ставив оцінки у бланку.

Після довгих підрахунків оцінок журі, було визначено переможців і ними стали:

1 місце: Чертова Дар’я. Дівчинка вже 5 років навчається в музичній школі у класі домри, але досі не має власного музичного інструменту. Тепер, завдяки корпоративному фонду гурту ТіК, отримає 3500 гривень на придбання нової домри.

2 місце: Король Максим. Хлопцеві потрібно кошти на придбання приладдя до гітари, а також, щоб оплатити рік навчання в музичній школі. Від фонду Максим отримає стипендію у розмірі 3480 гривень. До речі, Максим активіст, грає у колективі гітаристів та навіть веде дитячу передачу «Віконечко».

3 місце: Швець Микола, який планує вступати до Вінницького художнього училища імені Леонтовича, де для абітурієнтів проводяться спеціальні курси, проте сім’я не може за них платити, тому від благодійного фонду він отримає 1620 гривень на навчання.

Четверте місце розділили дві Софійки: Яковишенко та Аль Хадіді. Для розвитку музичного таланту першій дівчинці  потрібен мундштук для саксофону за 3 500 гривень, які вона вже отримає від фонду. Інша ж Софія — Аль Хадіді — найменша бандуристка в Україні та володіє особливою технікою гри на спеціальній бандурі. Проте, власного інструменту дівчинка не мала, на його виготовлення потрібно 7000 гривень, майже всю суму сім’я вже зібрала, а від благодійного фонду отримає 2000 гривень, щоб інструмент швидше потрапив до талановитої дівчинки.
Саме про цю конкурсантку один із членів журі, Роман Ковальський сказав, що «ця якщо не виграє, то сама проб’ється».

На завершення засновник стипендії Віктор Бронюк сказав:

• Ми тільки починаємо працювати і це дуже гарна ініціатива. Надіюсь, що ці конкурси стануть традиційними. Будемо стимулювати творче покоління до розвитку своїх здібностей та до творчості. Серед учасників є різні вікові категорії, тому й трохи важко оцінювати. Бо як можна оцінити учня першого класу музичної школи і учня п’ятого класу, тут ж зовсім інший професійної майстерності. Вважаю, що досить чітко сформовані критерії оцінювання, але я не люблю оцінювати дітей, по суті я зовсім не люблю оцінювати когось. Я вважаю, що всі діти талановиті. Ми готові це все продовжувати, ми вдячні всім, кому сподобалась ця ідея. Можливо, хтось матиме бажання започаткувати свою власну іменну стипендію для підтримки різних галузей. В нас в Вінниці дуже багато талановитих дітей, тому давайте разом підтримувати їх і від цього світ стане добрішим і ці творчі починання ще не один десяток років будуть примножувати і представляти наш рідний край.

Фото з сайту Подільської громади

Марина Однорог

See Full Bio