Перше знайомство вінничан з крішнаїтами у більшості випадків відбувається на вулиці – ви можете їх зустріти за груповим виконанням мантри “Харе Рама, Харе Крішна”, а вони вас – з пропозицію придбати свою релігійну літературу. 

Вирішивши дізнатись про них більше, нам ще було невідомо про те, що спільнота має у Вінниці власний храм, годує всіх своїх парафіян вегетаріанською їжею, може витрачати щоденно до кількох годин на молитви та жертвувати до половини власних коштів церкві.

Навіть одного з цих фактів було достатньо, щоб Vежа розповіла про цю релігію у Вінниці, але, як виявилось, ця інформація – лише “вершина айсбергу”.

Це другий матеріал з циклу «Релігії Вінниці» – досліджень незвичайних релігійних громад нашого міста. Vежа не підтримує і не засуджує жодну релігію. Стаття має виключно просвітницький характер.

Хто такі крішнаїти?

Всього у Вінниці понад п’ять релігійних спільнот, пов’язаних з індуїстськими богами. Втім, “Міжнародне Товариство свідомості Крішни”(англ. International Society for Krishna Consciousness або ІССКОН) – найбільше з них і єдине з власним храмом, розташованим на вул. Петлюри, 5/1.

Крішнаїти (їх вірно також називати вішнуїтами) сповідують віру в єдиного Бога, натомість більшість індуїстів вірять в багатьох богів.

Ключове місце в релігії посідають також і духовні вчителі, яких згадують у молитвах і зображення – вони в храмі всюди. Однак, на відміну від праць християнських святих, тлумачення релігійних текстів крішнаїтськими наставниками є невід’ємною частиною релігії, безспірним “каноном”.

Так, “Міжнародне Товариство свідомості Крішни” у 1966 році в Нью-Йорку заснував Шріла Прабгупада. Його фото – на виданні священної книги вішнаїтів – Бгагавад-Гіти (в редакції -“Бгагавад-Гіта як вона є”), а тлумачення наставника займають понад половину із 700 сторінок книги. Втім, вішнуїти стверджують, що ці тлумачення належать й іншим духовним вчителям й передаються вже сотні років.

Решта видання Бгагавад-Гіти – оригінальні вірші санскритом, їхня транслітерація кирилицею та переклад кожного транслітерованого слова

Священними для вішнуїтів є також Веди.

Обмеження

На крішнаїтів діє чотири основних обмеження: не споживати того, що викликає залежність; не їсти м’яса й не вбивати тварин; не мати позашлюбні сексуальні стосунки та не грати в азартні ігри.

Зокрема, під тим, що викликає залежність, розуміють алкоголь, сигарети та наркотики, а також каву з кофеїном. Натомість, за поясненнями пана Володимира, азартні ігри заборонені через те, що “приводять розум до сум’яття”.

Ми запитали, чому до ключових заборон не внесені вбивство, крадіжка чи інші асоціальні вчинки. Як пояснив проповідник Дмитро Ланда, що вони також не дозволені, однак існують певні винятки. Наприклад, для захисту релігії чи держави можна порушити чуже право на життя.

Шлюб

“Емансипація – хитра тактика чоловіків з обману жінок”

Цікаво, що в багатьох аспектах сімейних цінностей крішнаїтсво є консервативним: послідовники Прабгупади розділяють соціальні ролі жінки та чоловіка – наприклад, жінка має бути “берегинею домашнього вогнища”, а чоловік – годувальником тощо. Водночас, пан Володимир запевняє про рівність чоловіка та жінки у духовному плані.

Знак на лобі – “стопа Вішну”

Ми запитали, чи є забороненим офіційний шлюб одразу з кількома жінками, і нам пояснили, що раніше крішнаїтство передбачало багатоженство, однак в наш час це не зустрічається. Пояснюється це тим, що для того, аби мати декілька дружин, потрібно “надбати кожній з них окремий будинок”, аби вони не конфліктували між собою та були щасливими “в моральному, духовному та фізичному сенсах”.

Рекомендований вік для одруження є різним для жінок та чоловіків. Так, хлопцям радять вступати в шлюб у 25 років, а дівчатам – в 18 років. Втім крішнаїти підтримують підхід, коли після певного часу подружнього життя чоловік віддаляється від сім’ї для подальшого “духовного розвитку”.

Натомість, як зазначає наш співрозмовник, гомосексуальні відносини не заохочуються, хоча й згадуються у священних текстах. Загалом же крішнаїтство складає враження досить консервативної релігії в сімейному плані.

Смерть

Крішнаїти підтримують кремацію мертвих, “аби душі було легше йти далі” після смерті. Спалення відбувається в Києві, а родичі померлих можуть розвіяти прах у святому місці або деінде за власним бажанням.

Що ж до душі, то послідовники Прабгупади вірять в реінкарнацію – переселення душі в інше тіло, в залежності від карми. Якщо людина робила більше поганого, ніж хорошого, то душа після смерті переродиться в гірших життєвих обставинах (наприклад, у біднішій родині). Якщо ж людина здійснювала вельми негативні вчинки (наприклад, вбивство людини чи братів менших), то вона може опинитись навіть в тілі тварини.

– Іноді може знадобитись не одне життя в тілі тварини, щоб знову опинитись в тілі людини”, – уточнює пан Володимир та додає, що Крішна “блокує” пам’ять щодо попередніх життів, аби людина не збожеволіла. Водночас, певні нахили з попереднього життя у людини залишаються.

Проте це діє й в іншому напрямку: якщо ви здійснювали здебільшого хороші вчинки, то можете народитися в “кращому” тілі.  “Кінцевою метою” є прожити настільки праведне життя, щоб потрапити в духовний світ до Крішни. Це чимось нагадує шлях християн до раю, за виключенням того, що кількість спроб не обмежується однією.

Як стають крішнаїтами?

Стати крішнаїтом відносно складніше, ніж православним. Так, якщо людину будь-якого віку можуть “похрестити” в багатьох українських церквах протягом всього року, то обряд “посвячення” у вішнуїти дещо складніше.

Офіційно прийняти до релігії може лише один з духовних вчителів – людей, які подорожують світом та можуть взяти відповідальність за ведення вірянина до духовної мети. У Вінниці вони з’являються в середньому раз на рік.

При посвяті вірянину дають духовне ім’я: наприклад, наш співрозмовник, пан Володимир Черкашин, отримав ім’я Вайшнава Ананда.

Водночас, для того, щоб пройти посвячення, необхідно мати рекомендацію місцевих крішнаїтів, з якими вже знайомий духовний вчитель. Тобто, людина, яка не ходила до місцевого храму, не зможе стати посвяченим послідовником Прабгупади.

Храм

Найбільша різниця між вінницькими християнськими храмами та крішнаїтським храмом полягає в тому, що по факту він є житловим будинком, пристосованим всередині під духовні та матеріальні потреби крішнаїтів. Зрозуміти релігійну приналежність місця можна хіба за великим настінним написом “Міжнародне Товариство свідомості Крішни”.

Відчинивши двері, чуємо привітання “Харе Крішна!” від дівчини в сарі, але звична відповідь “Доброго дня” звучить якось неприродно, коли перебуваєш у вішнуїтському храмі.

Одразу на вході зустрічаються бокси, в яких можна залишити своє взуття та одягнути “храмові” гумові босоніжки або залишитись босими. Є тут і кухня, на якій безпосередньо готують їжу на декілька десятків людей, і вбиральня, в якій є свої “туалетні” босоніжки.

Єдиний гардероб тут відсутній – одяг парафіяни (їх ще називають “відданими”) та духовенство залишають в різних кімнатах. При цьому, частина мирян ще й переодягається в традиційний індійський одяг, тож деякі кімнати (чи частини кімнат) використовуються як перевдягальні. Є тут і комірні приміщення – загалом в храмі близько півдюжини кімнат різного призначення.

Але головною в храмі є кімната з вівтарем – місце, розраховане на молитви кількох десятків відданих. Про те, що це місце особливо важливе, можна здогадатись по парафіянах: сюди заходять без взуття, а на вході та виході з храму крішнаїти стають навколішки й вклоняються до рівня підлоги.

Богослужіння

Щодня з 5:30?

Варто зазначити, що богослужіння крішнаїтів відбуваються щодня – в будні дні та суботу двері храму відчинені з 5:30 до 11:00 та з 16:00 до 21:00. Це пов’язано з тим, що до обов’язків відданих входить прочитання мантри, а також необхідність здійснення спеціальних ритуалів біля вівтаря двічі на день.

Парафіяни можуть прочитати мантру і вдома – за допомогою спеціального намиста зі 108 намистинками. Так, в ідеалі мантру “Харе Рама Харе Крішна” необхідно читати 16 разів за кожну намистинку, що може зайняти до двох з половиною годин.

І хоча в будні дні до храму приходить лише декілька відданих, двічі на день тут здійснюють ритуали дівчата-пуджарі – незважаючи на те, скільки людей у вівтарні.

Кіртан

Це як читати “Отче наш” десятки разів підряд

В неділю відданих приходить одразу декілька десятків (разом з пуджарі), зокрема й через ширшу програму та графік роботи з 5:30 до 21:00. Так, спершу ми потрапляємо на кіртан – тривале повторення трьох імен Бога під музику:

“Харе Крішна Харе Крішна
Крішна Крішна Харе Харе
Харе Рама Харе Рама
Рама Рама Харе Харе”

Попри, здавалося би, безкінечний спів цих чотирьох рядків, кожного разу щось змінюється: то слова залунають мажорніше, то музичний супровід зміниться, то збільшаться паузи між рядками. Керує процесом одна людина – вона промовляє слова в мікрофон, решта – повторюють. Адепти крішнаїтства вірять, що промовляння вголос імен Бога очищає й має позитивний енергетичний вплив.

Лекція

Далі в залі починається лекція – відданий розповідає в мікрофон якусь тему крішнаїтства. Так, в один з наших візитів вірянам розповідали про важливість розповсюдження релігійної літератури, в інший – про життя одного із відданих Крішни. Цікаво, що спікери змінюються щотижня, і прочитати таку релігійну лекцію можуть і звичайні парафіяни, а не лише керівництво церкви.

Богослужіння

Ще одним етапом є богослужіння. Це – чи не наймасовіший етап, тож вівтарна кімната в недільний вечір наповнюється кількома десятками відданих. Цікаво, що частина з них – громадяни Індії, які також є вішнаїтами й вірять в Крішну. До речі, чоловіки та жінки стоять порізно, “аби не відволікати одне одного”.

В процесі богослужіння зачитують вже знайому нам мантру, однак цього разу деякі жінки-вірянки танцюють, а чоловіки грають на музичних інструментах. В якийсь момент всі вклоняються до землі, а з часом молитви дещо ускладнюються.

Трапеза

Нарешті, завершальним етапом відвідування храму є повноцінна трапеза. Гостей храму пригощають одразу декількома стравами, які перед цим готує разом частина вірян. Крішнаїти є вегетаріанцями, зокрема й через віру в реінкарнацію, тому не їдять м’яса.

Натомість, вони можуть вживати продукти тваринного походження, що були здобуті без умертвіння тварин – наприклад, молочні продукти. При цьому різноманіття страв без м’яса, що подаються в храмі, може дати фору більшості кафетеріїв та їдалень.

Так, в день, коли ми прийшли до храму вперше, нас пригостили індійським пікантним супом, чотирма стравами на друге, салатом, компотом та бісквітним десертом. При чому порції кожної страви не мініатюрні й складають в середньому 100-150 грам. Подавали їх в металевому посуді – окремо суп й напій, але решту – почергово в одну велику тарілку.

В сумі нам дісталось до понад пів кілограма їжі на одну людину (з урахуванням того, що від деяких страв довелось відмовитись як зайвих). Звісно, з’їсти все ми не змогли, на відміну від колишнього очільника церкви, який пояснив, що ми, як гості, “просто поки не звикли”.

Звідки кошти?

За словами пана Володимира, кожне “пригощання” в храмі коштує понад 2000 гривень. На запитання, звідки кошти на ці та інші витрати, отримали відповідь, що основним джерелом фінансування є пожертви.

На питання, чи віддає наш співрозмовник половину доходів зараз, ми почули негативну відповідь. Як пояснив пан Володимир, він ще за часів свого очільництва продав квартиру й “вклався” у купівлю будинку під храм “Товариства свідомості Крішни”. Ще одна з названих причин – недостатній заробіток.

Вішнуїти отримають кошти і за “розповсюджену” літературу (напевно, єдині з релігійних спільнот на пам’яті автора). Так, адепти релігії віддають релігійні книги за певну пожертву, мінімальний розмір якої варіюється.

Наприклад, за “Бгагавад-Гіту” українською мовою рекомендований мінімальний розмір пожертви становить 90 гривень, російською – 110 гривень. Водночас, розповсюджувач в окремих випадках може “знизити” розмір пожертви чи подарувати книгу.

Як розповів пан Володимир, вінницький храм крішнаїтів наразі “зводить кінці”, адже живе “без дотацій”. А в разі, якщо коштів не вистачає, доводиться економити, в тому числі на “пригощаннях”.

Загальні враження

Після знайомства з послідовниками Прабгупади приходить розуміння, що багато чого зробив вперше. Вперше випала можливість побувати в храмі, який легко може перетворитись в житловий будинок. Вперше вдалося прийти до релігійної спільноти голодним, а піти ситим.

Водночас, вперше зустрілись віряни, що можуть жертвувати до половини своїх доходів та навіть купити на власні кошти будинок під храм. І, напевно, вперше зустрілась платна релігійна література.

Втім, до всього цього досить швидко вдалось звикнути – деякі крішнаїти самі бажали поспілкуватись, спостерігаючи на обличчі автора питання, навіть полишаючи власні справи.

Деякі ритуали послідовників Прабгупади можуть видатися дивними для більшості вінничан, а будинок – неідеальним. Втім чи не ключовим є спостереження, що більшість парафіян в храмі працюють разом – хтось готує їжу, а хтось лекцію; хтось прибирає храм після перебування десятків людей, а хтось б’є в барабан та повторює десятки разів мантру.

А загалом крішнаїти варті уваги хоча б за те, що принесли до Вінниці одну із часточок Індії.

Фото автора

Читайте також: Не пити чорний чай і каву та дотримуватися “правила двох”: як живуть вінницькі мормони. ФОТО

Читайте також: Три вузлика, підземелля і години молитви щодня: як живуть вінницькі монахи-капуцини сьогодні. ФОТОРЕПОРТАЖ

В'ячеслав Луцков

See Full Bio