Вони ще зовсім юні, але вже працюють з сучасними технологіями й перемагають у престижних конкурсах. У вільний час грають із вчителями в футбол або разом переглядають нові українські фільми. Тут не носять традиційну учнівську форму, а одягають стильний одяг з емблемою закладу.

У кожному кабінеті – якісне технічне оснащення, а стіни коридорів розмальовані креативними абстрактними фігурами. Тут можна звертатися до наставників на ім’я і безкоштовно харчуватися. Ні, це не школа магії на кшталт Хогвартсу. Це – Подільський науково-технічний ліцей для обдарованої молоді у Вінниці.

Функціонує заклад лише другий рік на базі одного з корпусів Вінницького національного технічного університету. Учні діляться на 8-11 класи, як в усіх ліцеях, але мають нестандартні назви. Абревіатурами є не «А, Б, В…», а «М, IT, Ф», відповідно до назви профілю. У класах переважно – до 25 осіб.

На Вінниччині бракує професіоналів технічних спеціальностей

– Передвісником створення стала потреба підготовки дітей у технічному напрямку: математика, інформатика, фізика. Таких закладів в регіоні не багато. Якщо порівнювати з іншими областями, особливо з Харківською чи Київською, ми програємо, – розповідає пан Володимир, заступник з навчально-виховної роботи ліцею, який погодився провести нам екскурсію закладом і розповісти про головні секрети навчання.

Спілкуючись із учителем, ми щоразу повертаємося до однієї важливої складової, – внутрішньої мотивації дитини. Заходимо у кабінет, де йде урок інформатики у 8 класі. Незвично, але всі – в роботі. Відчувається всеохоплююча зацікавленість тим, чим займаються підлітки.

– Окремий напрямок виділено для програмування та вивчення штучного інтелекту. На жаль, у реаліях українських сільських шкіл поки що такого немає. Нашим завданням є оперативно навчити дітей тому, до чого прагнуть, чим горять і що в майбутньому принесе їм фінансову незалежність, – коментує пан Володимир.

Проходимо довгим коридором ліцею, над нами – великі плазми й паперове рукоділля ліцеїстів. Дізнаємося, що сформувати високопрофесійний вчительський колектив – доволі складне завдання. Наприклад, відмінний вчитель інформатики, який володіє сучасними технологіями, в школу, переважно, не хоче йти. Причина – суттєво нижчий рівень заробітної плати, аніж у практичному програмуванні.

Йдеться про високий потенціал, який потрібно справедливо винагороджувати. Та тут, за словами керівництва, кадрових проблем немає. Був відкритий конкурс і, на щастя, справжні фахівці знайшлися.

Стати ліцеїстом не важко, головне – постійно вдосконалюватися

Щоб стати частинкою Подільського ліцею, необхідно пройти вступні випробування. Перевіряють, чи здібна дитина до навчання й чи має фундаментальні знання з математики. А тестування з української мови допомагає оцінити рівень розвитку мислення вступника. Це всього лише 12 запитань на 20 хвилин.

– Рівень дітей із районів нижчий, ніж у містян. Та це не складає суттєвих труднощів. Рік роботи показав, що ліцеїста з високою внутрішньою мотивацією, можна доволі швидко підтягнути до високих результатів, – зазначає Володимир Юрійович, який ще й курує інформатику в закладі. Він кандидат педагогічних наук.

Коли отримав пропозицію обійняти  цю посаду, вже мав досвід роботи і вчителя, і освітянського менеджера в інших школах міста. Зауважує, що в будь-якій вінницькій школі інформатика відрізняється від викладання предмету у Подільському ліцеї. Різниця в тому, що тут працюють на результат не тому, що так вимагає вище керівництво, а тому, що, передусім, самі діти прагнуть більшого.

Хочете змінити світ – виховуйте й надихайте дітей

– Вони – неймовірна рушійна сила. Коли приходиш на урок і чуєш запитання про те, що «заховано» набагато глибше навчальної програми, ти змушений «копати» і давати більше. Час від часу засиджуюся до 4-ої ранку. І так відбувається зі всіма нашими вчителями. Навантаження колосальне. Важко, але дуже цікаво, – учитель продовжує розповідь і підводить нас до розкладу уроків. Показує, що в усіх класах відведено окрему годину на повноцінний обід. До слова, тут і харчування, і проживання у гуртожитку для дітей із сіл чи містечок області безкоштовне.

Як і в інших навчальних закладах, важливо працювати не лише з дітьми, а й із батьками. За словами вчителів, трапляється таке, що дитину просто підштовхують старші, а власного бажання навчатися тут – немає. Тоді результат буде неповноцінний. Ще під час співбесіди директор розмовляє з батьками й наодинці з учнем. Інколи школярі  зізнаються, що їх змусили прийти. Після – відбувається повторне спілкування з батьком та мамою. Звичайно, якщо наполягають і дитина показала гарний результат на тестуванні – дають шанс спробувати.

Та варто пам’ятати: працює механізм відрахування. Якщо успішність у межах 1-3 балів із профільного предмету, то після завершення семестру – імовірне відрахування. За перший рік достроково залишили навчання 15 ліцеїстів. Володимир Юрійович каже, що це нормальний процес, коли дитина спробувала себе, але їй не сподобалося. Це етапи адаптації особистості і вибору майбутньої професії.

Коли є сильна мотивація – результати вражають

Ми не дарма з самого початку зазначили, що тут – справжній клондайк для технарів. Того року ліцеїсти освоїли мову програмування «Python» і вже створили власні проекти, менше ніж за 10 місяців. У світі програмування для підлітків – це, без перебільшення,  чудовий показник. У результаті провели загально-ліцейний конкурс, на який подали близько 60 робіт. Для порівняння – у подібному обласному змаганні брали участь 5-6 дітей. У Подільському ліцеї майже кожен учень подав своє напрацювання.

Фахова глибинна підготовка учня неможлива без самостійної роботи. Вчитель має задати напрямок, допомогти розібратися, але левова частка досягнень дітей – їхня заслуга. Переможці олімпіад з програмування вдячні своїм наставникам, та вони зазначають, що без постійної роботи над собою нічого не вдалося б.

Стати найкращим

Заходимо на урок технологій до випускників. Працюють над незрозумілим для нас завданням. Кажуть, програмування дається нелегко тільки спочатку, згодом – все йде як по маслу, найважливіше – постійно практикуватися й прагнути більшого.

– Вчитися подобається, бо тут класні вчителі. Над домашнім завданням довго сидіти не доводиться, тому що все детально пояснюють на уроках. Більше часу приділяю підготовці до ЗНО. Та з інформатики зовнішнього оцінювання, на жаль, немає, – ділиться одинадцятикласниця й поспішає продовжити роботу над задачею. Поспіхом додає, що обов’язково стане відомою програмісткою.

Не без ложки дьогтю

– У нас теж бувають проблеми з дисципліною. Не системні, проте час від часу різне трапляється. Це колектив, тому все ідеально бути не може. Працює заступник директора з виховної роботи. Вона цими питаннями активно займається, консультує дітей. Складність професії вчителя і полягає в тому, що потрібно вчити ліцеїстів робити правильні висновки з помилок, – каже пан Володимир, завершуючи екскурсію закладом.

Вчитель – не вождь, а звичайна людина

Дізнаємося, що дозвілля й заохочення в учнів Подільського ліцею теж своєрідні й різноманітні. Наприклад, за надзвичайну наполегливість – вчитель інформатики тішить вихованців смаколиками. Полюблять тут і влаштовувати спільний перегляд українського кіно. Остання кінострічка – фільм про Стуса. Одинадцятикласники були вражені. Не менш запам’ятався й футбольний матч, у якому команда вчителів змагалася проти учнівської збірної. Зібрався весь ліцей. Зізнаються, що отримали море емоцій.

– Не кожен викладач захоче, можливо, показати свою незграбність. Та це неабияке зближення. Під час гри траплялися моменти, коли наставники падали й тоді діти швидко бігли допомагати. Відчувалася їхня щира повага до старших, – з гордістю й абсолютною впевненістю в тому, що рухається в правильному напрямку, відповідає Володимир Юрійович.

Фото авторки

Ірина Богачук

See Full Bio