Учора вінницькі громадські активісти намагалися порозумітися з вінницькими медійниками.
Олександри Вешелені та Мельник в рамках «Клубу 211» запросили одних та інших на каву до Starvin Coffee, аби поговорити про те, чому місцева преса ігнорує багато культурних та й за великим рахунком – більшість неформальних івентів у Вінниці.
Забігаючи наперед зазначу, що претензії пропозиції стосовно покращення співпраці одне з одним звучали з обох сторін. Проте, до честі модераторів, дискусія проходила у мирному та конструктивному руслі, а головне – не надто розтягнута в часі. Це стимулювало формулювати думки максимально стисло (з чим, приміром, у автора цих рядків хронічна проблема), однак слово надали і мені.
Загалом йшлося про те, що у місцевих ЗМІ відсутня тенденція до широкого висвітлення вінницьких культурних подій, зокрема неформальних заходів, на яких не присутні офіційні особи. Через це багато якісних івентів лишаються поза увагою широкої публіки: їх не завжди анонсують, ще рідше – роблять з них репортажі, і вже зовсім нечасто – аналізують або ж фахово критикують. Такий стан речей, природньо, демотивує їхніх організаторів та волонтерів, та й загалом аж ніяк не сприяє розвитку культурного кластеру в місті.
У той час як місцеві ЗМІ надають перевагу черговому «жовтому» матеріалу, суспільно-корисні проекти лишаються в інформаційному вакуумі, – приблизно такими були аргументи культурних менеджерів.
Представники преси своєю чергою зауважували, що по-перше обмежені в ресурсах (людських і технічних), по-друге – мають орієнтуватися на запити власної аудиторії (яку чергове криваве ДТП цікавить значно більше, ніж інтерв’ю з письменником), та й загалом подібне – не в традиціях місцевих редакцій. Окрім цього закликали громадсько-культурний сектор більш комфортно для ЗМІ медійно супроводжувати свої заходи.
Хотів би і я дещо сфокусувати власну думку з цього приводу, висловлену (можливо, сумбурно) під час самої зустрічі:
Інформаційні запити суспільства створюють його opinion maker’и, тобто ці самі організатори та учасники подібних зустрічей. Найупливовіше ЗМІ сьогодні – як у регіональному, так і глобальному сенсі – це соціальні мережі. Саме там створюються тренди, формується суспільна думка та готується інформаційний порядок денний. Ці тренди не залежать від «традицій вінницьких редакцій», і якщо в глобальному масштабі їх формувати дещо складно, то у вимірі нашого міста – цілком можливо. Чи не варто самим активістам активніше писати про власні проекти, таким чином спонукаючи зацікавленість публіки і створюючи свого роду «заготовки» для майбутніх журналістських матеріалів?
Природнє завдання редакцій – реагувати та ретранслювати те, що може становити суспільний інтерес. Тож, як на мене, це потрібно враховувати на етапі підготовки кожного подібного заходу, щоразу замірюючи його медійний потенціал. Абсолютно прекрасно, коли культменеджери гарно «упаковують» подію і в прес-анонс, і пост-реліз, і мають векторні зображення-афіш, і роблять контент для різних форматів, і реагують потім на публікації. Однак подібне трапляється далеко не завжди, а враховуючи фактор, що журналіст – істота в принципі лінива, – сто разів класний захід ризикує опинитися не поміченим або ж недостатньо висвітленим.
Водночас преса має завжди відчувати на собі ношу суспільної відповідальності за те, що нині є популярним. Адже якщо в наших медіа-планах немає місця для культурно-просвітницьких матеріалів, бо воно «заброньовано» під криваві ДТП, зраду (всіляких форматів), та інший гвалт – чого ми тоді очікуємо від своєї аудиторії?
Місцеві ЗМІ мають усвідомити цінність культурних заходів та їхніх організаторів для розвитку міста як такого та його інформаційного простору зокрема. У той час як вінницькі активісти мають насичувати цей інфопростір якісним промо-контентом про власні заходи, і таким чином стимулювати не лише увагу до власних подій, але й культурно-медійний ринок уцілому. І якщо кожен робитиме свою роботу максимально добре, то… все буде добре! 😉
Фото Андрія Завертаного
Дякуємо!
Тепер редактори знають.