«Гуцулозавр карпатський» переміг на конкурсі Натана Альтмана у Вінниці. ФОТО, ВІДЕО

Сьогодні, 21 грудня у вінницькій “Галереї ХХІ” відкрилася виставка-конкурс сучасного візуального мистецтва ім. Натана Альтмана.

Молоді митці з усієї країни цього року надіслали на конкурс понад 50 заявок, а до фіналу конкурсу потрапило 13 робіт: їх відбирала експертна рада, що складається з мистецтвознавців та галеристів з усієї країни. Однак, імена експертів організатори тримають у секреті.

• Цьогорічний конкурс я можу назвати найсильнішим з усіх трьох попередніх, – розповідає ініціатор проекту Олександр Никитюк, керівник ГО “Лабораторія актуальної творчості”.

• Ми отримали півсотні заявок і побачили, що рівень молодих українських художників суттєво зріс за останні роки. Тому відібрати фіналістів направду було дуже складно: відпочатку ми планували, що до фіналу потрапить 10 учасників, але ніяк не могли відкинути ще три роботи. Тож зараз у галереї представлені 13 робіт”, – пояснює Никитюк.

За словами організатора, в галереї експонується лише частина робіт фіналістів:

• Банально не вистачає павільйонів для того, аби гарно показати усі роботи. Для деяких проектів – як той же Гуцулозавр – потрібне, як на мене, окреме приміщення. А ще у нас є роботи, виконані в стилі медіа-арт, відео-арт, є інсталяції та перформанси. Цього року уперше також представлені і проекти фотохудожників, – розповідає Никитюк.

Як зазначив організатор, цього разу до фіналу конкурсу потрапили молоді митці з Одеси, Харкова, Тернополя, Львова та Івано-Франківська.

• Були заявки і від вінничан, однак цього разу вони були значно нижчого рівня, ніж цього вартий конкурс, – ділиться враженнями п. Олександр.

На відкриття виставки прийшло лише близько двох десятків людей: переважно самі конкурсанти та кілька журналістів. Перед офіційним відкриттям деякі уачсники виставки розповіли про свої роботи, зокрема і Ольга Федорова з Харкова: її художня робота займає усю дальню стіну галереї: це чорно-біло-червоні зображення роздвоєних людських обличь на золотому тлі.

• Ці портрети символізують певне роздвоєння, багатозадачність, яка зараз домінує у сучасному світі. Ці кольори – мої улюблені, я завжди з ними працюю, а золото для тла – це колір самого духу, його суті. Золото – це все і ніщо водночас, – пояснює художниця.

Ольга бере участь у вінницькому проекті вперше, до цього вона виходила до фіналу харківського конкурсу “Нон-стоп медіа”.

Після кількох коментарів журналістам, Олександр Никитюк разом з представницею департаменту культури Вінницької міської ради вийшов на центр зали.

• Ми вітаємо всіх на відкритті виставки та висловлюємо вдячність міській раді за підтримку цього проекту, адже ще у 2012-му наш проект отримав грантову підтримку ВМР і тепер ми маємо змогу бачити такі чудові роботи. Слід зазначити, що деякі наші конкурсанти після вінницького конкурсу ім. Натана Альтмана брали участь у Венеціанському “Бієнале”. Тож я може впевнено говорити, що ця виставка – це найкраща подія 2016-го року у Вінниці подібного роду, – під оплески заявив Никитюк.

За тим організатори нагородили фіналістів конкурсу дипломами, і приготувалися виголосити імена тих, хто посів третє, друге та перше місця: згідно з умовами, переможець конкурсу в якості нагороди отримає можливість експонувати свої роботи у столичній галереї “Sovi Art” на Андріївському узвозі.

Проте перед самим оголошенням переможців у залі вимкнули частину світла, створивши майже інтимну напівтемряву. Глядачі розступилися, а ближче до однієї зі стін, підсвіченої конкурсним відео з проектору, вийшов його автор Данило Ковач.

Босий, у білій зім’ятій футболці, темних джинсах і з великим круглим шматком глини, розміром з гандбольний м’яч, він сів долі і деякий час не рухався. За тим під звуки молитви, почав відкривати шматки глини, розкатуючи у вигляді невеликих пірамід, складаючи їх праворуч від себе. З решти глини митець, який, вочевидь, символізував Творця, зробив голови для пірамід, перетворивши їх на схематичні людські фігури. Свої творіння автор розставив у лінію перед собою, а потім раптово, одну за одною сплюснув фігури ударами рук. Розірвавши кожну фігуру ще на дві частини, Творець, не обертаючись, кидав їх через спину у стіну позаду. Перформанс носив назву “Альфа і Омега”, його мета – збагнути цілісність, яка розірвана у часі: “що створене із землі – у землю і піде”.

По завершенню перформансу, Олександр Никитюк врешті оголосив переможців: третє місце здобула Ольга Федорова з Харкова з роботою “Доппельгангер”

Друге місце – Уляна Кульчицька з проектом “Акомодація.Фокус”.

Обидва призери отримали в якості нагород мольберти.

Переможцем цьогорічного конкурсу ім. Натана Альтмана стала вражаюча скульптура з килимів Сергія Григоряна з Івано-Франківська під назвою “Гуцулозавр карпатський”.

• Мене завжди цікавили містифікації, а ще – я дивувався, чому в музеях Західної України немає решток динозаврів чи мамонтів, бодай якогось шматка бивня. То я вигадав легенду про карпатських динозаврів: ці динозаври вимерли зовсім нещодавно, десь років сто тому, і в далеких селах ще є живі люди, які їх бачили, і навіть пам’ятають, як каталися на них, – розповідає Сергій про свою роботу.

Художник обрав для проекту саме прикарпатські килими, тому що “це теплий матеріал, він увібрав у себе дуже багато творчості, їх хочеться торкатися руками.

• Мені шкода, що ці сторічні килими, в яких вкладено стільки сил, зараз припадають пилом десь в хатах, об них, грубо кажучи, просто ноги витирають. А тепер вони переродились, вони отримали друге життя.

Сергій шкодує, що багато місцевих чиновників сприймають прикарпатську культуру виключно як “трембітну”.

• “У мене були проекти, в яких я, до прикладу, намагався поєднати символізм древніх карпатських кахлів з японським порно-аніме: це викликало дуже неоднозначну реакцію на Франківщині, мене звинувачували бозна в чому. Хоча так звана “сороміцька культура” на Прикарпатті завжди була розвинена, вона навіть ішла на експорт. Прикриваючись якимись ніби-то “морально-етичними нормами” влада на місцях намагається приховати своє примітивне мислення, нерозуміння цих речей.

Ми втомилися від шароварщини, потрібно з цим закінчувати. І ці килими – це розвиток тієї древньої народної творчості. Ця творчість має бути не в традиційних музеях, де “царство молі” – вона має експонуватися в галереях, розвиватися, постійно рухатися вперед”, – переконаний Сергій Григорян.

Виставка в “Галереї XXI” триватиме ще кілька днів. Орієнтовно до кінця тижня, за адресою вул. Архітектора Артинова, 12а з 10:00 до 20:00. Вхід вільний.

Фото та відео Андрія Завертаного