Якими були б герої Марка Кропивницького, якби жили сьогодні? Наскільки актуальними для сучасного світу є твори українського драматурга та чи можливо в одній виставі об’єднати десятки сцен з декількох п’єс? Актори вінницького академічного драматичного театру ім. Садовського спробували це показати, створивши безсюжетні «Малюнки Марка Кропивницького. Темний альбом».
Третього червня, приміщення молодіжного центру «Квадрат» знову перетворилось на театральну сцену. Декілька десятків глядачів прийшли, щоб подивитися на переосмислення творів Марка Кропивницького від молодого режисера Романа Хегай-Семенова. Насправді незвичайну виставу «Малюнки Марка Кропивницького “Темний альбом» у Вінниці показали вже вдруге. Це вистава без чіткої сюжетної лінії, яка об’єднала в собі уривки з різних п’єс драматурга та корифея українського театру.
Ще перед початком вистави режисер Роман Хегай-Семенов попередив глядачів, що ця його вистава – експериментальна та, як було вказано в анонсі, – не для розваги.
Ви не побачите легенької історії, де все просто і зрозуміло. Це експеримент з формою та змістом.
Творча команда намагалась вразити вінничан не лише сценарієм, який зібрали ніби з «клаптиків» різних п’єс, але й приділили увагу нестандартному підходу до самої постановки. Позаяк у «Квадраті» відсутні лаштунки, глядачі ще до початку вистави могли побачити акторів Максима Какарькіна, Андрія Побережного, Анну Положенко та Єлизавету Гриценко. Єдиною помітною декорацією була дерев’яна конструкція з гірляндою, а на мотузках висіли яблука. Відсутність масивних декорацій, великої кількості реквізиту та сценічного одягу дала змогу акторам швидко перевтілюватися у потрібних героїв та змінювати місце, де розгорталися події.
Загалом вистава тривала дві з половиною години та за цей час актори зіграли, здається, декілька десятків різних сцен, не пов’язаних за сюжетом та приміряли на себе безліч абсолютно різних образів.
Кожна сцена тривала лише декілька хвилин, але цього вистачало, щоб тримати у напрузі та постійно влаштовувати емоційні гірки для глядачів: від любовних зізнань до вбивства, від комедійних сцен до досить відвертих з імітацією сексу. Глядачі не встигали відійти від однієї сцени та до кінця зрозуміти, що то було, а їх одразу занурювали в інший сюжет.
У доповнення до гри акторів, важливе місце приділили грі світла та музичному супроводу, які налаштовували глядачів на потрібний лад.
– Та мурашки по всьому тілу бігали! Я не все зрозуміла, але це круто було, – поділилась враженнями одна із глядачок, вийшовши із зали.
Насправді, після вистави лишається ще чимало запитань і здається, що для повного розуміння її необхідно побачити ще щонайменше з десяток разів.
Ця вистава зовсім не схожа на класичні театральні постановки, зокрема й ті, які можна побачити у вінницькому театрі ім. Садовського. Організатори зазначали раніше, що цією експериментальною виставою хотіли перенести героїв Кропивницького у сучасний світ, показати його побутовий реалізм в актуальних художних образах та що звичайні побутові розмови є тлом для зображення самої сутності людських стосунків.
Фото Ольги Мірошниченко
Дякуємо!
Тепер редактори знають.