Ми зустрілись із головним архітектором міста у понад 100-річній будівлі, яка є одним із символів «старої Вінниці» і, мабуть, символічно, що департамент, що безпосередньо займається архітектурою міста, розмістився саме у такому будинку.

У залі засідань Департаменту архітектури, містобудування та кадастру ми понад годину спілкувалися із Олександром Рекутою про минуле, сучасне та майбутнє архітектурної Вінниці. Пройшлися вулицями міста та з’ясували, які будинки вже найближчим часом відреставрують, а яким ще доведеться чекати свого часу. Також пофантазували на тему реконструкції будівлі міськвиконкому та дізналися чи будуть у Вінниці хмарочоси.

• Олександре Сергійовичу, яким все ж шляхом іде місто: збереження історичного вигляду будівель чи зведення на їхньому місці принципово нових споруд?

–  У цьому питанні Вінниця йде різними шляхами. Так не буває, що ми тільки займаємося охороною спадщини і нікуди не рухаємося вперед. Звичайно, необхідно максимально зберегти те, що можна зберегти і в чому є потреба, а далі ідемо вперед, тому що життя не стоїть на місці.

Треба будувати, освоювати нові території. У нас зараз є багато проблем, що пов’язані з приєднаними територіями. Вінниця останнім часом суттєво збільшила свою територію: було близько семи тисяч гектарів, а стало понад 11. Але з цих приєднаних територій майже дві тисячі – це ліс, який сьогодні перебуває у державній власності, не комунальній. І наша діяльність там дуже серйозно обмежена. Добре, що домовилися і хоч частинку лісопарку, а саме центральну галявину, міська влада за власні кошти облаштувала. Але фактично ці території не є зоною безпосереднього впливу міста.

Аналогічно й усі інші території, де ми сподівалися розташувати багатоквартирну та садибну забудову. Маємо дуже велику проблему щодо забезпечення земельними ділянками учасників бойових дій, які були у зоні АТО. У нас просто немає стільки ділянок. Практично всі землі до нас надійшли із сільських рад і вже мають власників. Знайшли лише невеличкі території на Вінницьких Хуторах і поблизу Луки-Мелешківської. І все, на жаль, більше земельних ділянок немає. Всі інші – це або паї, або призначені для ведення особистого селянського господарства. Доводиться з кимось домовлятися. Проблем багато, але рухаємося.

• У жовтні цього року на сайті місцевих петицій вінничанин запропонував побудувати у Вінниці перший хмарочос, цитую: «По-перше, це дасть поштовх туристичній галузі. По-друге, це буде один із перших хмарочосів в Україні для розвитку бізнес-клімату та поштовху для його остаточної фундації в регіоні. По-третє, Вінниця стане реально прогресивним містом в Україні, куди буде з’їжджатися увесь бомонд країни. Хмарочос символізуватиме силу і потужність нашого міста, його сучасність та незалежність, креативність, відкритість, стабільність та шалений економічний розвиток». Незважаючи на те, що вінничани поставилися до такої ініціативи байдуже, але чи все ж таки з’являться у Вінниці хмарочоси?

– У нас є будинки на 16 поверхів. Для вищих вже потрібно отримувати спеціальні дозволи на проектування. Крім того, повинні бути якісь можливості для пожежної безпеки. У Вінниці для будинків вище 16 поверхів таких засобів немає. Тому 25 поверхів, наприклад, побудувати складно. У нас немає техніки щоб забезпечити пожежогасіння у разі чого. Та й особливої потреби теж. А знаєте, що ще? При такій поверховості не може бути газових плит – тільки електричні, і опалення не індивідуальне, а лише котельні на дахах.

Крім того вертикальні комунікації – сходові клітини і ліфти – більш складні та дороговартісні. Тому інвестори зараз думають чи взагалі варто будувати навіть 16 чи 17 поверхів. Це як правило не архітектурна проблема, а швидше питання інвестора, котрий рахує гроші і знає наскільки доцільною є реалізація цього проекту.

• Для прикладу, у Хмельницькому є цілий мікрорайон таунхаусів. Чи планується щось подібне у Вінниці?

– Планується. Є такий Десятий мікрорайон, наприкінці Келецької, за ШОКом. Це територія у близько 40 гектарів. У всі часи вона була передбачена для багатоквартирної комплексної забудови: житловий мікрорайон, школи, дитячі садочки, заклади обслуговування. Ще з радянських часів в різних генпланах з’являлися такі плани забудови, хоча формально ця територія була в Якушинецькій сільській раді, не у Вінниці.

Лише у 2015 році ця територія до міста була прєднана. Але в чому проблема? Там і шматочка вільної земельної ділянки немає. Все перебуває у приватній власності. Крім того, у свій час вінницька райдержадміністрація надала дозвіл на будування садибних ділянок. Здається, навіть близько п’яти будинків вже розпочали будівництво. В результаті моніторингу ситуації, яка склалася, ми вирішили, що там можна розмістити невеличкі таунхауси – будинки до трьох поверхів. Будемо вже обговорювати з власниками території, на що вони погодяться.

А на інших ділянках, ближче до Келецької, розмістимо багатоквартирну забудову середньої поверховості. Це вже не будуть багатоповерхові стіни і двори, як колодязі. Автори детального плану запропонували створення кварталу з будинками від чотирьох до семи поверхів. І важливо, що в’їзд на територію буде лише для, наприклад, «швидкої допомоги». Сама територія буде використовуватись виключно як рекреація – озеленена, з благоустроєм і майданчиками. А вже по периметру житла розміститься парковка автомобілів. Це, по-моєму, гарна ідея.

Крім того, запропоновано перші поверхи проектувати не стандартної висоти в два з половиною метри, а в три в чистоті, і розташовувати їх на відмітці землі. Для чого? Тому що у нас часто люди переплановують, міняють функціональне призначення перших поверхів. І як наслідок замість квартир з’являються різні аптеки, магазини, перукарні, нотаріальні контори та інше. Потім до них добудовуються сходи і, за нормами, пандуси. Проте ці пандуси подекуди виглядають як крокодили, що тиняються по місту. Обговорювалась навіть така пропозиція – якщо відмітка нуля першого поверху вище від землі, наприклад, на 60 сантиметрів, – заборонити змінювати призначення  житла і створювати вхідну групу. Тому що якщо перепад метр – це здається небагато, близько 6-7 сходинок, але пандус для нього треба довжиною в 12 метрів і це все займає значну територію. Я якось цікавився, як у Європі вирішують таку проблему. І ось у них все на рівні землі, тому у пандусах, як правило, просто немає потреби.

Щодо Десятого мікрорайону, то там багато цікавих новинок та ідей, але вся проблема в тому, що ми зараз зводимо до купи інтереси всіх власників земель та громади міста. Важкий процес, але поступово йде. Вже розроблено детальний план мікрорайону, проте він поки що не пройшов навіть громадські слухання. Ми б хотіли саме в Десятому мікрорайоні спробувати різні типи житла, починаючи від малоповерхових. Є варіант навіть розмістити два акценти у вигляді 16-поверхових висоток. Можливо і вище. Дуже цікаве і сучасне архітектурно-просторове рішення.

• Орієнтовно на які роки це заплановано? І чи немає загрози, що вся ця ситуація із землями Десятого мікрорайону затягнеться на багато років?

– Наша задача зараз – це  узгодити інтереси територіальної громади. Тобто ті, які відстоює міська рада, і власників земельних ділянок. Чесно кажучи, я думав, що ми швидше все це діло вирішимо. Сподіваюсь, що в наступному році вже узгодимо інтереси всіх сторін, остаточно врегулюємо цей детальний план і затвердимо. Тоді ми можемо починати процес проектування конкретних проектів.

• Якщо говорити про вже існуючі у Вінниці найвідоміші проблемні будинки, для прикладу, нас є недобудовані «Кельце», багатоповерхівка поблизу Мегамоллу, вкотре піднімаються питання стосовно колишнього кінотеатру «Росія». Що з цими будівлями сьогодні і коли все вирішиться стосовно них остаточно?

– Щодо Кельце, – класичне незавершене будівництво ТРЦ, як до речі, і по вул. 600-річчя,1. Думаю, що прийде до них час досить швидко, але у влади відсутні важелі впливу на забудовника, у якого просто немає грошей.

Будинок біля Мегамоллу знаходиться у державній власності. Це дуже давній і непростий об’єкт. Там навіть думали побудувати житло для учасників АТО, але реконструювати і пристосувати будівлю, що проектувалась як адміністративна, для житлових потреб надзвичайно складно. Тим паче,  будівля вже стоїть років двадцять, якщо не більше. Там каркасні конструкції, спершу треба комплексно-технічне обстеження зробити, вирішити наскільки його можна сьогодні реконструювати і чи не буде легше розібрати. Тобто  сьогодні немає ясності і чіткого бачення, що з цією будівлею далі робити.

Щодо «Росії» є різні думки. Я в свій час займався проектною пропозицією по його реконструкції в кіноконцертний зал. Об’єкт знаходиться у комунальній власності міста, але місто його своїми коштами не зможе реконструювати, це просто не реально. Адже там були пропозиції з організації підземного простору, створення двох підземних рівнів, у тому числі і парковки, перетворення кінотеатру в кіноконцертну залу з надбудувою напівсферичного об’єму виставкової зали. Є думки, що можна було б в цьому місці і готель побудувати. Тільки є питання в тому, що територія знаходиться в історичній зоні міста. Обговорювали навіть встановлення там пам’ятника Івану Богуну. Це дуже відповідальне місце і є зафіксовані ескізні архітектурні наміри. Але я скажу так – це все може бути тільки теоретичними міркуваннями, поки немає реального інвестора.

• Власне, з центром міста все було б добре, якби не декілька пошарпаних будинків, як, наприклад, Соборна 30, 62, 66, 80 та деякі інші. Чому такими будинками не займаються?

– Я завжди вважав, що у найгіршому стані будинок на вулиці Соборній 34, але нарешті він відреставрований і добре, що там з’явився готель «Франція».

Потім у нас є проблема по Соборній 66 – стоїть собі обдертий будинок, хоча пам’ятка архітектури. Ми, в результаті чималих зусиль, зобов’язали власників зняти рекламні вивіски з будинку, то хоч побачили, як він виглядає. Тільки там всі власники немісцеві і складно з ними співпрацювати.

У нас таких будівель ще декілька є: наприклад, навпроти другої школи, на розі вулиць Хлібна і Соборна. Це теж пам’ятка архітектури в стилі модерн. І цей будинок можна зробити,«як лялечку». Вже на наступний рік заплановано декілька будинків для реставрації фасадів. Це Соборна 50, біля готелю «Савой» і Соборна 95. Вартість робіт першої будівлі становить орієнтовно півтора мільйони гривень, а щодо другого, то поки лише проектна документація обійдеться у 150 тисяч. Крім того, за бюджетні кошти передбачено опорядження фасадів будинків 75 та 81 по вулиці Соборній.

• А як щодо будівлі міськвиконкому? Чи відповідає такий вигляд головної адміністративної будівлі міста «європейській» Вінниці?

– У виконкомі вже декілька разів розглядали принципи реконструкції цієї будівлі. Її потрібно привести до сучасного вигляду, бо навіть гості кажуть що вона похмура. У нас були різні цікаві пропозиції по застосуванню альтернативних джерел енергозабезпечення: сонячних батарей, вітрових пристроїв, теплових насосів  і навіть зелених фасадів, як зараз актуально. Але це все так шалено дорого! Вже буквально два місяці з міським головою обговорюються різні креативні ідеї, але Сергій Моргунов вважає, що це занадто дорого і громада нас не зрозуміє. Тому треба робити дешево, але гарно, проте в архітектурі це дуже складно пов’язати.

Зараз замовлено технічне обстеження будівлі, вона ж каркасна, є стики, які закриті, але якщо ближче підійти, то видно де арматура повилазила. Тому спершу треба привести будівлю у відповідний технічний  стан, виконати підсилення, щоб з часом не допустити руйнувань конструкцій. Міський голова поставив задачу, щоб пропонували йому варіанти, як фасад будівлі привести до пристойного вигляду, але невеликими коштами. Тобто мова сьогодні йде про недорогий, але елегантний ремонт.

• Особисто Ви, як архітектор, якою бачите будівлю міськвиконкому?

– Я б, чесно кажучи, доповнив навісний фасад, напівпрозорий, перфорований чи із застосуванням тонованого скла і різної форми площинами, які мають перфорацію. Це створить цікавий образ фасаду і в той же час забезпечить освітлення у приміщеннях будівлі, хоча воно все одно дещо зменшиться. Я, звичайно, поважаю своїх колег, які там працюють, але ж думаю як архітектор. Тільки це все дуже дорого.

• Ви вже декілька разів зазначали про дороговартісні ремонти. Для міської влади «дуже дорого» – це скільки?

– Все це не один десяток мільйонів гривень. І звичайно, що сьогодні таких коштів у міської влади на всі проекти немає. Тим паче, коли в країні така складна ситуація.

• Мурал-арти створюють переважно у сірих індустріальних частинах міст. У Вінниці ж вони захопили центр. На Вашу думку, чи не псують мурал-арти центральну частину міста?

– Є у нас вдалі мурал-арти і не дуже. Тут треба визнати це. Я, наприклад, прихильник архітектурних за змістом, а не просто художніх мурал-артів. Тому що стіна будинку – це не полотно, де художник може малювати пейзаж, портрет, натюрморт… Це все-таки міське середовище. Тому що чим відрізняється архітектурний твір від художнього? Можна написати картину і вчепити її вдома на стіні, подарувати друзям, чи передати в музей. Хто зайде – побачить, не зайде – не побачить. Якщо архітектурний проект невдалий – це стає проблемою всіх. Хочеш чи ні, але щоразу очі не закриватимеш, щоб цей об’єкт не бачити. Тому я підтримую мурали, як ідею, але чи в кожному випадку ця реалізація вдала? Судити вінничанам. Особисто я більше сприймаю мурал-арт з архітектурним сюжетом.

• Яким особисто Ви бачите стиль Вінниці? Якою вона має бути в архітектурному плані?

– Так не можна пояснити. Є дуже цілісні речі. Вінниця почала активно розвиватися тільки на зламі 19-20 століття – тоді панував стиль модерн в архітектурі. Як правило, більшість будинків саме в цьому стилі. Хоча, наприклад, облдержадміністрація була побудована у 30-х роках, це неокласицизм. Є також конструктивізм, є пізнє барроко, тому маємо різні стилі.

Візьміть, наприклад, Київ – ви також не зможете одним словом охарактеризувати стиль міста.  Є речі, які мають свою моду і архітектурний стиль, який притаманний лише на певний період і не може бути популярним вічно. Сьогодні ми не можемо проектувати об’єкти в натуральному стилі модерн, в світі не прийнято відтворювати щось, що було 100 років тому.

Ви пам’ятаєте цю дискусію, яка стосувалась «CLOUD Сквер», що біля костелу: ніби-то необхідно було будувати мало не готичну будівлю.

Маю думку, що навіть в центральній частині міста треба будувати сучасні об’єкти. Звичайно, вони не повинні бути такими, які не відповідатимуть взагалі масштабу і системі існуючої забудови. Ви ж чули історію, який театр побудували у Києві на Андріївському узвозі? Ну дуже спірний об’єкт… Але автор відстоює свій проект, хоча багато хто незадоволений.

Сьогодні у всьому світі в історичних центрах проектують сучасні будівлі. Навіть у Львові, на площі Міцкевича, у свій час, а це вже років 15 тому, збудували будівлю банку, яка здавалася кострубатою, але ж нічого – цікава споруда і гарно виконана.

Я не можу так просто охарактеризувати, яким я бачу стиль Вінниці. Переважно, в історичному сенсі Вінниця – це дитя модерну в архітектурі.

Фото Андрія Завертаного

Дар'я Гоц

See Full Bio