Понад сім років знадобилося вінницьким науковцям, щоб підготувати науково-довідникову працю «Пам’ятки історії та культури Вінницької області: Вінниця».
Не менш вражаючою є кількість авторів – це 26 фахівців: історики, краєзнавці, архітектори, етнографи. Переважно це співробітники інституту історії, етнології та права Вінницького державного педагогічного університету ім. М. Коцюбинського.
У четвер, 8 грудня, у ВДПУ урочисто презентували книгу «Пам’ятки історії та культури Вінницької області: Вінниця». Лекційна зала університету була заповнена як викладачами, так і студентами-істориками. За словами ректора університету Наталії Лазаренко, колектив викладачів інституту історії, етнології і права – визнаний лідер у тому, що стосується історично-пошукових робіт. За всі роки підготовки довідника, їм вдалось опрацювати тисячі історичних документів та пам’яток.
Власне вже з самої назви праці стає зрозуміло, що ця книга знайде своїх читачів серед дослідників, істориків, екскурсоводів, та тих, хто дійсно цікавиться історією міста Вінниці. У книжці можна буде довідатися про пам’ятки архітектури, історії, мистецтва, які розташовані на багатьох вінницьких вулицях, але про які ми навіть не підозрюємо або не помічаємо. Це книга про місто, його вулиці та мешканців, котрі залишили свій відбиток у історії Вінниці.
Співавтор книжки та доцент кафедри історії та культури України вінницького державного педагогічного університету Анатолій Войнаровський розповів, що досить довго тривала робота з підготовки праці. Тому що науковці використовували свої особисті архіви та накопичені раніше матеріали, але активна фаза роботи почалася приблизно сім років тому, коли почали цілеспрямовано збирати матеріали. Протягом роботи виникало багато дискусій, зокрема про те, як подолати комуністичну спадщину та які імена потрібно висвітлювати у праці.
- Дійсно Вінниця дуже багата на історію і дуже багато неординарних особистостей були пов’язані з нею. Навіть якщо взяти одну вулицю, то можна буде назвати низку імен, які мали світове значення в державній політиці та науковій сфері. В першу чергу шукали історії людей, які жили на території міста або були певний час із ним пов’язані. Досліджувати дуже важко, тому що, на жаль, місто дуже постраждало в роки військових лихоліть 1918-20 років, коли знищувались релігійні пам’ятки та у роки окупації, коли був розграбований наш музей та архів. Підготовка цієї книги – це дійсно робота такого детектива, який хапав за найменші ниточки та висмикував ці всі матеріали. Це книга доступна для всіх, вона написана абсолютно доступною та зрозумілою мовою. Її можуть читати учні та люди зрілого віку, адже багато хто може відкрити для себе щось нове. Навіть якщо подивитися по історії окремих вулиць – це вже така цікава мандрівка, яка може відкрити нові, небачені та незнані речі.
Заплановано, що у 2017 році надрукують другий том – «Пам’ятки історії та архітектури: Вінницька область». А ще через рік підготують розширене енциклопедичне видання, у яке ввійдуть, крім іншого, усі фото та матеріали, що не помістились у два томи.
Присутній на презентації історик Олександр Федоришен зазначив, що видання такого довідника – це дуже велика подія для міста, адже це перше повне видання, пов’язане з історією пам’яток культури та архітектури. Хоча він також приготував презентацію зі світлинами тих будівель, які мають історичне значення, але з певних причин не з’явились на сторінках «Пам’ятки історії та культури Вінницької області: Вінниця».
- Унікальність цього довідника в тому, що над ним працював чудовий колектив. Це були історики, викладачі університетів, архітектори, мистецтвознавці. Врешті-решт 26 авторів! Вважаю, що на років 10-15 це видання буде тією основою, яка буде працювати на імідж Вінниці, як міста історичного та міста, яке має що показати і чим похвалитися.
Наклад до друку «Пам’ятки історії та культури Вінницької області: Вінниця» надійшов невеликий: 300 примірників замовила обласна рада і ще 500 – міська. Поки що примірники книги розійдуться по бібліотекам, школам та університетам. Але, як зауважив, Олександр Федоришен, не виключено, що трохи пізніше вона з’явиться у електронному форматі або ж буде надрукований ще один наклад примірників. На наступний рік головне завдання полягає в тому, щоб ця книга дійшла до будь-якого читача.
Дякуємо!
Тепер редактори знають.