Чорні, руді та білі, галасливі та спокійні, енергійні та лякливі – у міському притулку для тварин сьогодні перебуває понад півсотні собак.

Аби вони не опинилися на вулиці, для них шукають нових господарів. Попри те, що деякі тварини роками жили на вулиці, лише декілька тижнів їхнього перебування в притулку показали, як легко та швидко вони звикають до турботи та уваги людей.

З березня минулого року у Вінниці запрацював муніципальний притулок для тварин. Безпритульні собаки перебувають у ньому щонайбільше 60 діб, а за цей час їх лікують, стерилізують та вакцинують. Якщо знайти песикам нових господарів не вдається – собак повертають у місця відлову.

Сьогодні у притулку близько 60 собак. Керівник закладу Іван Левінський розповів, що завдяки волонтерам вдається знайти господарів не лише у Вінниці та районах області, а навіть в інших областях. Зокрема, чимало вінницьких песиків знайшли домівки у столиці. До речі, у притулку перебувають не лише дворові собаки, а й породисті. Наприклад, з листопада господарів шукав великий алабай. Його вольєр довелось накрити палетами та дошками, адже він з легкістю міг подолати висоту звичайної огорожі вольєру.

VежA разом із працівниками муніципального притулку для тварин вирішили розповісти про тих собак, які чекають на люблячих господарів та новий дім. Можливо, серед них буде і ваш майбутній улюбленець.

Іван Левінський розповів, що є собаки які досі нервують, коли до притулку заходять незнайомі їм люди. Тоді тварини сідають у найвіддаленішому куточку та не йдуть на контакт, але є й ті, які хочуть, щоб з ними гралися та самі стрибають до людей. Щоправда, тваринам імена не дають, аби собаки не звикали до персоналу.

Іван Левінський та фельдшерка притулку Анастасія показали нам декількох собак, які готові до того, аби їх забрали нові господарі та розповіли про характери та звички тварин.

Першою вивели дуже активну та грайливу трирічну дівчинку. Навіть на повідку втримати собаку було непросто. Фельдшерка Анастасія жартома розповідає: якщо не враховувати, що собака тричі на день може переливати воду з миски – то тварина дуже спокійна.

Щоб її сфотографувати, довелось робити чи не найбільше кадрів, а Анастасія найдовше вмовляла собаку постояти хоча б хвилину на місці. Попри те, що ми так і не почули голос собаки, у притулку запевнили, що «дзявкотить вона дай Боже!». Ця дівчинка дуже приязна, яка готова гратися з усіма і навіть з тими людьми, яких вперше бачить.

Наступною до нас вивели улюбленицю керівника притулку: «Воно не породисте, але ж класне! А колір який! Ніби притрушена попелом». Цій дівчинці близько двох років. Перше, що можна помітити – великі карі очі.

Вони трохи сором’язлива і боїться нових людей, однак не настільки, щоб це заважало їй гратися. Анастасія додала, що ця собака у притулку лише тиждень-другий, але за цей час вже добре звикла до людей. А ще їй дуже подобається, коли її пестять.

Третя собака жалібно скавчала, трусилась та дивилась із свого вольєру великими сумними очима на фельдшерку, яка чомусь випускала по черзі всіх собак, крім неї. Однак, щойно її випустили – вона одразу змінилась та стала веселішою.

«Ти у нас велика собака,» – жартує Анастасія. Дівчина розповідає, що ця тварина дуже лагідна та спокійна, навіть дещо сором’язлива: «Не для охорони, а для душі». Віком вона трохи старша – близько п’яти років. Собака спокійно сиділа на руках, а ще вона дуже тиха. Розповідають, що навіть коли у вольєрах собаки починають поводитись активно та ставати голосними, ця дівчинка сидить спокійно. На боці у неї ще видно сліди від стерилізації, однак незабаром це місце заросте білою шерстю.

Новий дім шукає ще й чорний кудлатий хлопчик, якого вважали агресивною собакою, але за час перебування у притулку він проявив себе зовсім з іншої сторони.

Він постійно тримався поряд з фельдшеркою.

– Спершу ми його навіть трохи боялися, але зараз він адаптувався і став дуже хорошим, – розповідає дівчина.

Поки що собака ще недовірливо ставиться до незнайомих людей, але швидко звикає до доброти. Анастасія вважає, що він не зовсім підходить для охорони, тому що майже не гавкає, а до тих, хто ним опікується ставиться з добротою.

«А це в нас дворове чихуахуа,» – жартує Анастасія та виносить невеликий клубочок шерсті. Ця собака дуже любить увагу та пестощі. Їй близько шести років і вона зовсім не боїться людей. Можливо, комусь вона здасться не надто гарною собакою, але попри це тварина досить добра.

У притулку її також жартома називають «Квазімордашкою». Вона дуже любить, коли її носять на руках та вважає, що вона у притулку єдина собака, а тому хоче якнайбільше уваги. Її не особливо чекають на місці відлову, хоча собака взагалі не агресивна, єдине – народилася з таким прикусом.

– Тільки ти підходиш до неї чи говориш – вона починає скавчати, дуже любить увагу, – додала фельдшерка Анастасія.

Дівчинка, яку керівник притулку жартома називає «бегемотиком», зважаючи на її розміри, дозволила вивести себе на прогулянку лише з другої спроби. Це доволі велика собака і тому на неї дивляться з острахом, але Анастасія запевняє, що тварина дуже добра.

«Бегемотик» трохи ляклива, але дуже любить, коли з нею граються. Дворове життя залишило свій відбиток, тому собака не одразу звикає як до нових людей, так і до нових тимчасових мешканців притулку. І хоча нас вона дещо боялась, однак не виявляла неприязні. Вважають, вона добре підійде для охорони будинку.

В окремому вольєрі знаходяться одразу дві собаки. Як пояснили працівники притулку – це мама та донька, які окремо дуже сумували, тому їх вирішили посадити разом. На вулицю з вольєра вивели старшу собаку, якій близько п’яти років. Вона невелика за розміром та дуже спокійна.

Анастасія розповіла, що собака дещо ляклива та навіть до повідка ставиться з острахом. Однак зі знайомими людьми дуже жвава та грайлива. Може спокійно посидіти на руках і взагалі не має агресії.

– Можливо, десь вона була на повідку і її ображали, що вона тепер боїться, – розмірковує дівчина.

Не любить повідок ще один кудлатий хлопчик, якому близько трьох років. Фельдшерка Анастасія називає його «клубочком щастя».

– Лякливий, але як впізнає голос – починає танцювати, – розповідає фельдшерка. Цей собака здається сором’язливим, який не йде до чужих людей, але з цікавістю поглядає на тих, хто підходить. Реагує на незнайомих людей спокійно та не гавкає. Щоправда, з радістю побіг до вольєра та більше не хотів виходити.

Іван Левінський розповів, що протягом 2018 року з притулку забрали 85 собак, а за неповні три місяці 2019-го – вже понад 50.

Бувало й так, що тварин повертали назад до притулку. Іван Іванович вважає це відбувається тому, що досить важко знайти ту тварину, яка підійде характером.

– Людина хоче взяти ту, яка буде слухатися, щоб ніде не гадила, нічого не дряпала, не ламала та не гризла. Щоб гавкала тоді, коли людині хочеться, але так не буває. Бувало, що люди привозять назад і кажуть, що собака взагалі не гавкає: «А навіщо мені така собака у дворі, яка не гавкає, а кота боїться?» Але це ж не говорить про те, що собака погана. Інші люди її заберуть, бо саме таку добрячку й шукають. Деякі люди віддають, бо собака не може ужитися з котами, а комусь треба така собака щоб гавкала та захищала подвір’я. Треба індивідуально підбирати власника до тварини, і тварину до власника. Поки що ми й самі вчимося цьому, – розповів керівник закладу.

Щоб ближче познайомитися із собаками можна навідатися до муніципального притулку, за адресою вул. Гонти 26Е. Телефони притулку: 50-24-12, (097) 470-80-25 та (094) 860-24-12.

У випадку, якщо на вулиці знайдено поранену собаку, варто зателефонувати у “Цілодобову варту” (тел. : 15-60, 59-50-39, 60-15-60, 65-15-60, (0800) 60-15-60) – тварину заберуть та нададуть необхідну допомогу.

Фото Ольги Мірошниченко

Дар'я Гоц

See Full Bio