Вінницький металкор-гурт “Space of Variations” в оновленому складі існує вже більше трьох років. За цей час хлопці встигли побувати з концертами в Європі та навіть в Дубаї, отримати престижну премію, випустити повноформатний альбом та декілька кліпів.

До складу гурту входить четверо учасників: Олексій Зацерковний (Not Very) – гітара та вокал; Дмитро Кожухар (Фло) – вокал; Антон Касаткін – бас; Тимофій Касаткін – ударні. Восени минулого року гурт випустив свій перший повноформатний альбом під назвою “Mind Darknet” та проїхався з туром на його підтримку українськими містами.

В інтерв’ю Vежі хлопці розповіли про досвід закордонних концертів, музичні премії, ставлення до телебачення, відмову від участі в “Х-факторі”, та багато іншого.

Від “Пространства вариантов” до “Space of Variations”

Історія гурту розпочинається на перетині 2008-09 років, коли у Вінниці відкрилась нова студія звукозапису та репетиційна база. Там зустрілись багато різних музикантів, а декілька з них вирішили створити новий гурт.

– Саме там влаштовував репетиції гурт “Tomorrow Never Comes” звідки я витягнув Фло і витягнув гітариста Leor’а, який з нами раніше грав. Там ще Денис був, барабанщик з яким я грав у іншому гурті. І ми зібрались там, почали записуватись, влаштовувати репетиції. Власне, так все і зародилось, – згадує один із засновників гурту Олексій Зацерковний.

Хлопці випустили свій перший міні-альбом під назвою “Осталось лишь придумать зачем я это сделал” в 2009 році. Вони виклали роботу на сторінку гурту ВКонтакті. Завдяки великій кількості позитивних відгуків та швидкому розповсюдженню міні-альбому, гурт невдовзі почав влаштовувати концерти.

– Фішка була ще в тому, що тоді багато хто навчився записуватись, набивати барабани електронні, – розповідає Олексій. – В записі все звучало ще більш-менш, а в живу це було таке собі. Ми намагались відрізнятись тим, що в живу грали якісно. Я знав кого брав до гурту і бачив їхній потенціал. Так і почалось “Пространство вариантов”.

Проте, вже наприкінці 2010 року, після випуску синглу та ще одного міні-альбому діяльність гурту було призупинено на невизначений термін.

Водночас, в 2009 році Антон і Тимофій Касаткіни саме поступили на навчання до одного з вінницьких університетів і паралельно займалися музикою. Саме тоді вони й дізнались про існування “Пространства вариантов”.

– Я коли почув про них, то подумав “оце крутий гурт, було би круто з ними познайомитись. Пізніше ми репетирували на одній студії, так і перетнулись. Потім подружились більше, – пригадує Тимофій.

В 2015-му гурт відновився вже як “Space of Variations”. Спершу хлопці зібрались первинним складом і навіть встигли записати новий сингл під назвою “Gunsight”. Проте відео до пісні вони вже знімали в новому складі – з братами Касаткіними.

Перехід на англійську та курс на Європу

В період “Пространства вариантов” усі пісні хлопці записували російською. Проте з англомовною назвою змінилась і мова виконання пісень.

– Це курс на Європу, на захід. Там цей мовний бар’єр дуже велику роль відіграє. Якщо слухач тебе не розуміє, то, на жаль, це дуже сильно обмежує твої можливості, – пояснює Олексій.

– Я розумію зараз, що це було дуже правильне рішення, тому що іншого вибору в нас особливо не було, – каже Дмитро Кожухар. – Я навіть не знаю чи можливо зараз в Україні просувати російськомовні пісні. Думаю, що люди зіштовхуються з певними проблемами. Українською співати можна, але тільки в межах країни. Це дуже обмежує. Ми от прокатались з туром, все круто, але мало. В нас не так багато місць, де можна виступати. Російський ринок вже відпав, тому залишається Європа.

Проте, під час європейського туру хлопці регулярно включали в програму і російськомовні пісні.

– Вони енергійні, людям подобається “vibe”, воно качає. Воно по-своєму цікаво звучить для тих самих румунів, поляків чи чехів, – каже Олексій.

– Кричу і все одно ніхто не розуміє, що я кричу, – жартує Дмитро.

Хлопці не відмовляються від ідеї записувати російськомовні пісні в подальшому. Навіть під час запису альбому “Mind Darknet” думали додати щось таке.

– Є цікава особливість в мові, якою спілкуєшся – особливо глибоко можна передати щось в тексті. Англійською, чесно кажучи, мені складніше. Потрібно постійно підвищувати рівень, – пояснює Дмитро, який в повсякденному житті спілкується російською.

Різниця між українськими і закордонними концертами та “дубайська історія”   

– За кордон ми зараз робимо тільки перші вилазки і, відповідно, нас там ще ніхто не знає. Тому концерти в Україні від закордонних відрізняються. Люди нас знають і приходять до нас. Але і Європа прокачується. Були хороші концерти, були такі собі по відвідуваності. Навіть такий собі концерт в Європі дуже атмосферний виходить. Україна поки що перемагає, але ставимо собі ціль прокачувати Європу. В подальшому нам це більш доцільно. Але в нас вриваються більше.

Ще там класне ставлення від організаторів концертів. Не скрізь, але переважно. Взагалі, на даному етапі мені цікавіше в Європі виступати, тому що це нові горизонти, нові цілі. В Україні ми вже багато чого сказали. Ще багато чого треба сказати, але вже сказано немало. А там ми тільки знайомимось з людьми і знайомимо людей зі своєю творчістю, – каже Дмитро.

Хлопців здивував та вразив випадок, який трапився під час одного з концертів у Болгарії. Тоді їхній шанувальник придбав 10 брендованих футболок “Space of Variations” і просто роздавав їх під час виступу.

В січні минулого року “Space of Variations” поїхали підкорювати Дубай. Їхній знайомий організатор концертів запропонував хлопцям виступити в Об’єднаних Арабських Еміратах. Після довгих роздумів вони погодились.

– Це був наш перший виліт з гуртом. Ми до останньої миті не вірили, що все ж таки летимо туди, – пригадує Дмитро. – Це зовсім інший світ. Ми навіть не підозрювали хто буде на цьому концерті. Раніше, коли я чув про Дубай, то уявляв шейха з кальяном. З’ясувалось, що Дубай дуже інтернаціональне місто. На концерті було багато людей різних національностей і вони, до речі, “вривались”. “Вривались” так, що в Європі так не вриваються.

Українські концерти теж відбувають з великим успіхом. На перший виступ в рамках туру на підтримку нового альбому людей прийшло більше, ніж могло вмістити приміщення.

– У нас тур розпочинався з Києва і це хвилюючий момент – все ж таки столиця, відповідально. І розпочалось усе з “солд-ауту”. В колах музикантів це дуже важливий момент. Для нас це було навіть частково неочікувано, ситуація була така, що до клубу вже просто не впускали людей, тому що місця вже не було. Клуб цей, звісно, не Палац Спорту, але близько 600 людей було. Дуже атмосферний старт туру був. Ну і далі воно так пішло з подібною енергетикою. Звісно, в менших містах менші майданчики, але люди дуже тепло приймали. Неочікувано якось. Тобто, ми очікували, що буде класно, але в реальності все було ще краще, – розповідає Олексій.

– Цікавий факт – раніше ми багатьох наших слухачів знали в обличчя. Не знали особисто, але впізнавали. А зараз думаєш: “Хто всі ці люди?”, – каже Дмитро.

– Головне з ними всіма зараз не познайомитись, бо ефект мине, – жартує Олексій.

Команда “Space of Variations”

Всі рішення, пов’язані з життям та діяльністю гурту хлопці приймають разом, наголошуючи, що в них панує демократія. Проте, час від часу трапляються випадки, коли важливе рішення приймає хтось один.

– В групі ця схема час від часу працює. Коли ми писали альбом, то мали багато розмов про треки. І я знаю, що Льоха в композиторській частині набагато сильніший за мене і коли він каже: “Пацани, отак буде чотко” – я йому довіряю, – каже Тимофій.

– Були моменти над якими всі разом думали багато, а були місця, коли я приходив і казав, що маю ідею і зараз сам перероблю частину треку, – пояснює Олексій. – Наприклад трек “F@ck This Place Up” в якому був приспів замість того електронного шматка, який є зараз. І той приспів прямо “різав” по вухах, тому приймались такі кардинальні рішення. Але рішення все одно разом приймаються. Якби то було дно, то всі сказали б, що то дно.

З концертною діяльністю в Україні гурту допомагає їхній менеджер Олександр Карданов. Закордонними виступами хлопці поки займаються самі.

– В Україні Саша частково забирає з нас ці обов’язки. Він частина команди гурту “Jinjer” і постійно перебуває в поїздках. Тому багато роботи виконуємо самі, особливо коли треба на місці щось швидко вирішити. В будь-якому випадку коли ти гурт, коли андеґраунд і особливо не підтримуєшся великими ЗМІ, то треба робити все самим, – каже Дмитро.

Водночас хлопці самі займаються і просуванням гурту. Розповідають, що в цьому їм сильно допомагають шанувальники.

– В нас дійсно класна фан-база. Коли ми викладали альбом, дуже багато людей постили його в “сторіз”, по соцмережах і цим самим допомагали. За це велика дяка нашим фанам, – розповідає Антон.

До команди “Space of Variations” входить ще декілька людей, зокрема відповідальний за мерч та звукорежисер.

– В нас ще є друг, який займається нашим мерчем, – додає Олексій. – Це великий шмат роботи. Ясно, що арти я малюю, ми їх затверджуємо, але замовити футболки, надрукувати, привезти-відвезти, розкласти на концерті, продати – це величезний шмат роботи.

Є ще звукорежисер наш, Костя. Він зняв з нас дуже багато роботи. Ми приїжджаємо і вся ця рутина з апаратурою на ньому. Тому все робимо ми і наше найближче оточення. Наша команда.

“The Best Ukrainian Metal Act” та “майже потрапили на “Х-фактор”

В 2015-му та в 2017-му роках “Space of Variations” отримали звання кращого метал-гурту країни за версію “The Best Ukrainian Metal Act”. Як розповідають хлопці, одразу після перемоги в 2015 році їм почали підтверджувати заявки на участь в різноманітних фестивалях. А от другого разу участь в премії далась набагато важче.

Читайте також: Вінницькі рокери здобули премію The Best Ukrainian Metal Act

– Другий був досить важким для мене. Набагато легше коли ти претендент, ніж коли відстоюєш своє звання. Ти не можеш зганьбитись. На мені це не дуже добре відобразилось, тому що я нервував. Не знаю взагалі якого хріна, просто нервував і мені не подобався цей стан.

Взагалі це класна подія. Круто, що в нас проводяться такі історії і взагалі респект всім організаторам, – каже Дмитро.

Водночас хлопці погоджуються, що в Україні не вистачає подібних премій.

– Я думаю, що рок-музика в нас погано висвітлена, – зазначає Дмитро. – Якщо брати рок, метал, то в нас ніхто не висвітлює ці теми. Та навіть не рок, а будь-який андеґраунд. Було би круто, якби щось таке з’явилось. Зараз таке нікому не потрібне. З комерційної точки зору це не приносить великих грошей, тому люди цим не займаються. Все тримається на ентузіастах, яких щороку стає все менше. Потрібно респектувати таким людям, які досі займаються подібними речами.  

Пісні гурту періодично з’являються на “Radio Rocks”, але хлопці не можуть собі уявити щоб якась їхня робота потрапила на телеканал М-1.

– Як взагалі можливо щоб на М-1 з’явився кліп як у нас? Це взагалі неможливо. Люди просто в шоці будуть, – каже Дмитро.

– Наш слухач не дивиться телевізор. Наш слухач дивиться YouTube. Переважно, – додає Антон.

Проте, минулого року хлопці могли стати учасниками шоу “Х-фактор”.

– Коротше, ми вже їхали на зйомки. Нас взяли без кастингу, – пригадує Антон.

– Останньої миті ми таки спромоглись сказати про це нашому менеджеру, Саші Карданову, – розповідає Дмитро. – Так вийшло, що ми завтикали сказати йому одразу. Вже їдемо в машині на студію і такі: “Може Саші сказати?”. А він десь за кордоном був.

– Він поставив ультиматум: якщо їдемо на “Х-фактор”, то далі без нього працюємо. Ми зважили всі “за” і “проти” і зрозуміли, що така людина як Саша Карданов для нас важливіша, ніж не зовсім зрозуміла на той момент поява на телебаченні. Не ясно чим би те все закінчилось, – додає Олексій.

Зараз, коли вже минуло достатньо часу, хлопці погоджуються з тим, що їхній менеджер був правий і вони прийняли правильне рішення.

Про “вінницьку музичну тусовку” та концертні майданчики в місті

Думки хлопців щодо наявності такого явища як “музична тусовка” (щось на зразок спільноти музикантів – ред.) у Вінниці розділяються. Так, Дмитро вважає, що її тут немає, а Антон каже, що “тусовка” таки є, але дуже маленька і “Space of Variations” про неї нічого не знають.

– Я пам’ятаю коли вона була. В 2009-10 роках, тоді все якось бурлило. Музична тусовка зараз – я навіть не уявляю хто це, не знаю цих людей. В Києві є музична тусовка, але ми до неї за місцем проживання не належимо. Але коли зустрічаємось з місцевими, то тепло спілкуємось. Взагалі, ми весь час не належали до чогось. Були більше самі по собі, – каже Дмитро.

Також хлопці вважають, що наразі у Вінниці є тільки один хороший концертний майданчик.

– Зараз “Квадрат” з’явився і в ньому можна робити концерти, – розповідає Олексій – До цього не було адекватного нічого. Це або паб, або нічого. Є ще “Зоря”, її можна підігнати під концерт якийсь. Там свій антураж, всі ці штори. Але там по-своєму прикольно. Вони повісили там світло, поставили класний звук. Непогано, але вони обмежують можливості. Якщо раніше під час “важких” концертів без проблем знімали ряди сидінь, щоб люди тусувались, то зараз вони за тим слідкують жорстко і все дуже обмежено.

При цьому в гурту не завищені вимоги до місця виступу.

– Щоб люди могли вміститись, щоб все працювало, щоб апарат не вирубався і щоб стійки мікрофонні не падали. Маємо технічний і побутовий райдер, якщо все по ньому, то все буде круто, – каже Олексій.

Мокрий підвал, проблеми з вписками та обвалена стіна: історії з концертів

Хлопці розповідають, що протягом останнього часу концерти в них відбуваються без значних проблем та форс-мажорних ситуацій. Проте раніше досить дивні та дикі випадки траплялись часто. Так, їм одного разу довелось грати в колишньому піонерському таборі.

Дмитро: В Кропивницькому в якомусь дитячому таборі грали. Там ще був Володимирович чи Віталійович – звукореж такий, з однією кнопкою на пульті.

Олексій: На відчуття від концерту впливає момент коли ти нікому не потрібен. Це дуже сумно, коли організатор взагалі не бере ніякої участі в твоєму житті. Може бути все класно зі сценою, зі звуком, але ти тупо неприкаяний. Немає закріпленої за тобою людини, який може підхопити потрібної миті. Було вже на грані тоді, коли те, про що Фло розповідає про піонерський табір. Так, там був дивний зал. Але ще в кінці було дивно – ми ще без машини були – чекали дві години таксі. На вулиці. Холодно. Організатор не знав що робити. Зрештою він здогадався, що нас можна до себе забрати, щоб не бомжували на вокзалі.   

Але щоб якусь жесть пригадати…

Дмитро: Я пам’ятаю. Харків, хлопці. Це був початок “Space of Variations” і ми тільки поїхали в тур. Тоді ще без машини були, це взагалі таке пекло. Їхали потягом з Дніпра, там до Тіми домахався якийсь “бивалий” чувак.

Приїхали о шостій ранку в Харків, нам немає де вписатись, не спали взагалі. Нас чуваки з місцевого гурту вписали на студії своїй. Там холодно, срач якийсь. В підсумку лягли на якийсь диванчик, думали хоч трохи поспимо. Увімкнули обігрівач. Пам’ятаю тільки засинав і просто в залізні двері “бах! бах! бах!”.

Олексій: О пів на сьому ранку. Я відчиняю двері, а там стоїть чувак, просто якийсь охоронець. І я на автоматі щось офіційно починаю казати “Вибачте, в нас тут…”. Ну щось таке, а чувак мене перебиває і каже мені таку фразу: “Ти мнє тут начні єщьо на украінскам базаріть”.

Антон: Ну і вигнали нас з цієї точки.

Дмитро: Ще в Одесі організатор нагодував нас печивом і поселив у себе в гуртожитку, в маленькій кімнатці. Там така одеська комуналка, коротше. Ми з потягу, голодні, а він “може вам печива якогось взяти?”.   

Різне бувало. Це залежить не від міста, а від людини, яка це все організовує.

Антон: Зараз вже давно нічого такого не було.

Дмитро: В Дніпрі ми якось грали в “Залатаному барабані”, а там немає ніякої вентиляції. Взагалі. І там десь 150 чоловік. Я думав, що на третій пісні свідомість втрачу. І я потім кажу: “Хлопці, в мене з тиском проблеми, наступного разу просто не буду догравати. Тільки б такої фігні не повторювалось”. І наступний концерт в Харкові  – точно така ж фігня.

Тимофій: Я пам’ятаю, коли в Дніпрі закінчився концерт і люди вийшли, я глянув на залу і все було в воді. Всі стіни, стеля, все в конденсаті.

Олексій: Але такого як на Tomorrowland минулого року, коли сцена згоріла, ще не було.

Тимофій: Я пам’ятаю як ми ще грали з “Heima” (гурт в якому раніше грали Антон і Тимофій – ред.) в Малій опері, якийсь напівпідвал в Києві. Ми прийшли на чек, я сідаю за барабани, просто б’ю в бочку а за мною шмат стіни падає.

Позамузична діяльність та плани на майбутнє

Значну частину свого часу хлопці присвячують музиці та діяльності свого гурту. Проте, кожен з них має ще декілька занять. Так, Дмитро викладає вокал і працює з брендом одягу “Convoy Clothing”. При цьому він заявляє, що “Space of Variations” є для нього пріоритетом. Антон також займається дизайном одягу і має свій бренд “Kasatkin”. А Тимофій монтує відео та займається татуюванням.

– А я ще паралельно малюю. Протягом всього життя в мене так було – два види діяльності. Я грав, цікавився музикою і всім пов’язаним з малюванням, з артом. Так одне виросло в гурт, а друге в проект, де я малюю. Це все цифрове, в Photoshop, Illustrator. Ну і звукорежисура трохи. Раніше ще викладав малювання в академії “Шаг”, роки три десь, – розповідає Олексій.

Хлопці розповідають, що наразі вже мають натхнення, щоб взятись за створення нової музики.

– Я висловлю свої надії, які можуть перерости в плани, – каже Дмитро. – Найближчим часом ми випускаємо кліп, він зараз на стадії доопрацювання. Потім будемо знімати ще одне відео. Будемо максимально освітлювати альбом різним візуальним контентом, тому що пісні поки не відкриті. Їх треба довідкривати, показувати людям. Сподіваюсь, що написання наступного матеріалу не затягнеться сильно. Ми любителі такої історії, але треба цього позбуватись.

В майбутньому гурт може ще не скоро випустити новий повноформатний альбом. Хлопці поки схиляються до варіанту з випуском міні-альбомів або окремих синглів.

– Є щось в цих синглах. Коли ти випускаєш один трек – всі слухають один трек. Коли ти випускаєш альбом з десяти треків, то увага трохи розсіюється, – каже Антон.

Фото Ольги Мірошниченко