Фініш театральної сцени вінницького Coda Fest`y: порожня ванна і голос Жадана

Оновлено: 28 Грудня 2016, в 17:20

Коли ви йдете на театральну постановку і бачите на сцені ванну – будьте певні, що перед вами виступатиме експериментальний театр «Склад 2.0». Саме навколо цього побутового реквізиту розгорнулася історія головного героя вистави «Приморська пустка». І саме ця постановка стала останньою у театральній частині триденного фестивалю Coda Fest.

Вистава створена за мотивами новели «Маріо» із книги Сергія Жадана «Месопотамія». Сам автор новели, до речі, теж виконав одну з ролей у постановці, при цьому на сцену він не піднявся жодного разу. Він записав свій голос, озвучуючи одного з персонажів – Колю.

У центрі сюжету вистави постає Маріо. У нього є чимало бажань, проте щось змушує його себе стримувати. Спокуса його підстерігає як в думках, так і в усьому, що його оточує. Врешті він робить несвідомо свідомі кроки назустріч своїм бажанням. Але чи отримує він задоволення від цього?

• Це наша друга саме фестивальна вистава, яку ми показуємо під час гастролей. Для кожного міста ми навіть одну і ту ж виставу готуємо по-особливому. Вінниця для нас є містом також особливим, бо звідси в нас почалася перша гастрольна прем’єра – то була вистава «Ріка мертвого генерала» за текстом Михайла Жаржайла, – розповідає режисер театру Єва Якубовська. – Що ж до «Приморської пустки», то ідея її поставити у нас із Сергієм Жаданом виникла якось одночасно. Якось я з Сергієм говорила про театр. Він сказав, що можна взяти його якусь новелу з його збірки «Месопотамія». От я гортала цю книжку, вирішуючи, яку ж виставу зробити, яка матиме ту динаміку, котра пасуватиме нашому театру. Так і вирішила обрати новелу «Маріо».

Дійсно, постановка виявилася дуже яскравою. Чи не кожна сцена у ній – то окремий перформанс. Ось в одну мить актор бере участь у сцені, а вже наступної секунди він мусить показати переживання та емоції, котрі вирують в даний момент всередині нього. А ще театр «Склад 2.0» любить по-новому і по-особливому читати символи. Так, червона нитка, яка пов’язує двох героїв, вже перестає бути метафоричною, а стає реальним реквізитом. Вона, неначе нитка Аріадни, є тим дороговказом, який допомагає виплутатися з лабіринту власних бажань та сумнівів щодо них. Ця нитка стає мотузкою, котра зв’язує руки і думки героя, і виплутатися з них йому треба самотужки.

Це та вистава, яка є або дуже зрозумілою, або зовсім заплутаною для глядача. В ній він бачить або глибокий зміст і палітру переживань героїв, або ж геть не розуміє як пов’язати у ній все, що відбувається з кожним із персонажів.

– Я бачила, як якась жінка просто встала і вийшла під час вистави, сказавши при цьому, що не витримує більше. Як ви реагуєте на подібні оцінки?

• Ми абсолютно по-іншому прочитали новелу Жадана. Робили це свідомо. І Сергію таке прочитання сподобалося. Навіть сказав, що, можливо, коли надумає піти з літератури, то піде в театр. І коли ми ставимо свої акценти, то, звісно, спостерігаємо за реакцією публіки. Трапляється так, що вносимо певні зміни. Кардинально постановок не міняємо. Бо якщо приходить розуміння такого докорінного перекроювання вистави, то, значить, її варто взагалі зняти. А щодо реакції тієї жіночки – то це чудово. Значить, її щось дійсно зачепило настільки, що вона вирішила встановити власні рамки сприйняття, – ділиться своїми філософськими поглядами Єва.

 

Але таких непосидючих глядачів серед учасників Coda Fest`y в залі більше не знайшлося – решта вінницької та не вінницької публіки подякувала команді експериментального театру гарячими оплесками. І вони не стихали до тих пір, поки на сцені не залишилася тільки порожня ванна.

Фото Нестора Підгурського