15 абсолютно різних, з архітектурної та художньої точки зору картин, об’єднаних безмежною любов’ю до України та бажанням зберегти історичну спадщину презентувала сьогодні молода вінницька художниця Марина Карпенко.
Галерея XXI, сьогодні, першого листопада, в одному приміщенні поєднала декілька різних дверей: великих і малих, старовинних і яскравих, обплетених плющем та квітами.
Ще до початку офіційної частини дівчина сором’язливо і з посмішкою приймає квіти від друзів та учнів, фотографується з гостями та люб’язно спілкується з журналістами.
В цей час кожен знаходить свої двері та довго їх розглядає і фотографує для соціальних мереж.
Символічно, що презентацію проекту «#Вулицями України» Марина влаштувала саме восени, адже майже рік тому дівчина вперше зрозуміла, що мріє зробити свою виставку і об’єднану саме концепцією дверей. Надихнули на це осінь та Чернівці. На полотнах зібрані картини дверей із міст, де Марина подорожувала впродовж останнього року.
– Двері для мене є таким досить філософським символом. В маленькому девізі виставки «Кожен зайде у свої…». Кожен дійсно зайде у свої двері, кожен знайде в окремому полотні для себе якусь свою любов, свою глибину, порине в якісь емоції.
Окрім такої філософії дверей, для Марини, як для архітекторки також важливе і збереження історичної спадщини:
– Архітектура – це взагалі моя любов, але двері це така родзинка. Хочу донести до людей те, що в нашій країні немає меж для споглядань. Тобто, якщо ти хочеш щось для себе відкрити, відкривай очі, йди дивись. Дуже багато є архітектурної спадщини в нашій країні і я дуже хочу, щоб люди подившись на ці роботи, більше це любили, оберігали, підтримували і гордилися тим, що вони живуть в такій країні, де це все є, потрібно лише підтримувати.
Художниця зізнається, що саме в цій виставці поєдналося два її найбільших захоплення – архітектура і живопис. Під час підготовки до проекту Марина часто просила друзів фотографувати певні двері у містах з різних ракурсів. В порівнянні із звичайними фотографіями, картини для дівчини передають набагато більше:
– Фотографія – це окреме мистецтво, в ньому є своя глибина, а в живописі ми це все відчуваємо саме через пензлик, через руки. Мені вже ті, хто бачили ці картини, кажуть, що всі вони дуже теплі і що я додаю тепло в них.
Відвідувачі ж, які прийшли на виставку бачать в картинах тепло, певну казковість і намагаються уявити, що і хто ховається за ними. Наприклад, Мирослава Поворознюк зізнається, що в захваті від цих картин і не приховує емоцій:
– В мене просто немає слів, щоб висловити захват від цих картин. Вони такі чудові, такі казкові. Хочеться відкрити кожні двері і подивитися що за ними, яка за ними казкова історія, хто живе, який вони чай п’ють. Це дійсно як кожен новий світ. Мені це нагадує історію, першу книжку про Нарнію, де були ямки, в які пірнали і в кожній ямці була нірка – новий світ. І це теж щось схоже, де за кожними дверима якийсь новий світ. Дуже душевні малюнки. Мені дуже подобаються ці жовті двері. Підкорили просто відразу, такі сонячні. Сірі будні, а тут такі золоті, сонячні двері – клас.
У картинах Марини дійсно багато яскравих і теплих кольорів, дрібних елементів біля дверей та атмосферних дрібниць. Художниця зуміла передати красу та атмосферу кожного міста. Тут є і Львів з його багатою архітектурою та деталізованими елементами на дверях і затишними у кав’ярнях. Аристократичні та стримані Чернівці із переважно дерев’яними дверима. Запальна та характерна Одеса із своїм різноманіттям та колоритом. Величний Київ та рідна і квітуча Вінниця, яка бонусом отримала картину із балкончиком.
Особливою родзинкою є глибоко зелений колір рамок картин, який дійсно додає їм глибини та об’єму.
– Це мій улюблений колір, в ньому є своя певна глибина, а інше – саме в цій глибині ти бачиш ці двері, тобі хочеться туди заходити, поринути і сприймати цей настрій там. Все, що я творю – воно йде з душі і якісь такі секундні думки вони виливаються далі на полотна, – зізнається Марина.
Подруга Марини Тетяна Рибак розповідає, як допомагала дівчині із підготовкою до виставки і навіть фотографувала деякі двері.
– За останній рік я знала, що Маринка готується до виставки і ми колекціонували двері, коли я кудись їздила, то надсилала фотки їй. Знала, що вона готується до проекту, але бачила лише одну картину, яку вона малювала на світшоті для Леоніда Маринчика. Там були львівські двері. Він був в шоці. А взагалі двері – це взагалі така символічна штука, типу відкриваються нові двері, а тут вони такі всі як карамельки. Всі двері були побачені її очима і вона всі пропускала через себе і реалізовувала на полотнах. Я така рада, ніби це моя виставка.
Марина ж зізнається, що не буде зупинятися на одному проекті і планує продовжувати малювати двері, можливо почне вікна. А також, враховуючи те, що працює викладачкою в художній студії, хоче влаштовувати пленери для своїх учнів та виходити з ними на вулиці, аби показати їм архітектуру під іншим кутом – вже через полотно і пензлик.
Виставка триватиме у галереї ХХI до 17 листопада. Після завершення роботи можна буде придбати.
Фото Андрія Завертаного
Дякуємо!
Тепер редактори знають.