Олександр Сарабун, який внаслідок поранення під Ілловайськом втратив ногу, вирішив продовжувати служити в Збройних Силах. Тепер вже з протезом замість ноги.
Як повідомляє UA Вінниця, Олександр Сарабун в 2014 році потрапив до добровольчого батальйону “Донбас”. За його словами, пішов на фронт, тому що не хотів, щоб йому вказували де і як жити.
– Не хочеться жити в, так званому Радянському Союзі, щоб хтось тобі весь час нав’язував свою волю і казали як тобі жити, що тобі робити і як тобі дихати, – розповідає Олександр.
В серпні 2014 року, під час виходу з Ілловайського котла, Олександр Сарабун отримав поранення ноги і потрапив у полон. Машина їхнього батальйону рухалась в колоні четвертою, попередні три були підбиті.
– При виході, в цьому коридорі, отримав поранення в ногу, потім потрапив у полон, де почалася гангрена. Нога відмирала, так як медичної допомоги вчасно не надав ніхто. Ну, як могли, так і надавали, але кваліфікованої допомоги ніхто не надав і довелося ногу ампутувати, – згадує Олександр.
За три дні Олександра обміняли на російських військовополонених. Після ампутації ноги він перебував у Австрії на реабілітації. Там він навчався ходити на протезі, виготовленому у Вінниці. Через два місяці вирішив повернутися в зону бойових дій.
– Подивилися так на мене: “Ну, – каже, – не знаємо, що ти тут маєш (робити – ред.)… Але щось ми тобі придумаємо”. Чотири місяці вибивали у штабі Збройних Сил професію, таки вибили посаду комірника, – розповідає Олександр Сарабун. – За цих чотири місяці я сам для себе викидав палицю, бо на палиці ходив, брав колоду, вчився ходити. Потім вже бронежилет одягав, трохи важко, падав, “бронник” важкий зараза. І так вже почав вилазити на БМП, на танки на протезі. Єдине, що зранку на зарядку я не бігав, ну куди побіжиш на цьому? А так, куди вони, туди і я за ними їздив. Трохи, правда, незручно на протезі, але мусив.
Під час однієї зі спроб зістрибнути з БМП на ходу Олександр пошкодив зв’язку та отримав перелом. Після повернення із зони бойових дій він займався ремонтом автомобілів, які відправляли на фронт, а також працював у організації, що допомагала отримати пільги учасникам бойових дій.
– Спочатку, коли одягав протез, він падав, я на ньому перевертався. Знімав його, викидав постійно, ображався на протез, так скажемо. Нема про що шкодувати, що було воно все зроблено. Мене туди ніхто не гнав, сам пішов, – каже Олександр.
Фото: https://viva.ua
Минулого року Олександр Сарабун брав участь у змаганнях для ветеранів війни “Сила нації” в Харкові. Він виконував силові вправи з 50-кілограмовою штангою та 100-кілограмовим колесом.
Олександра нагороджено орденом За мужність ІІІ ступеню.
Дякуємо!
Тепер редактори знають.