Вінниця, як і будь-яке велике місто України, крім всього іншого прагне стати містом туристичним. Попри те, що Вінницю часто називають “столицею Поділля”, неодноразово визнають найкомфортнішим містом країни, а також тат є такі принади як фонтан “Рошен”, садиба Пирогова чи ставка Гітлера, неймовірних потоків туристів до міста ми поки не бачимо.
Ми часто прагнемо дізрівнятися з туристичним Львовом, однак далеко не всі українці поки розглядають Вінницю як привабливий туристичний маршрут, хоча би рівня Чернівців, Ужгорода, чи Івано-Франківська.Чому так відбувається? Що Вінниці потрібно зробити, аби стати в один ряд з найбільш привабливими містами країни серед туристів і скільки на це потрібно часу?
Про це та багато іншого VежА поговорила з новопризначеною радницею міського голови Галиною Малець, котра довгі роки очолювала туристичний напрямок у Львові і тепер приїхала до Вінниці розвивати туризм у місті. До всесвітнього Дня туризму – ексклюзивне інтерв’ю на Vежі.
VежА: Пані Галино, раді вітати Вас у Вінниці. Як давно ви вже в нашому місті?
– Доброго дня пане Андрію, мені приємно бути тут, у Вінниці, я вже тиждень тут живу (інтерв’ю записувалося 10-го вересня – ред.).
VежА: Як називається ваша нова посада?
– Моя посада звучить як радник міського голови.
VежА: З питань туризму?
– Офіційно – це просто “радник міського голови”, але власне я спеціалізуюся на розвитку туристичних дестинацій та маркетингових стратегій.
VежА: Ви працювали у Львові начальником управління з питань туризму, достатньо довгий час. Що вас спонукало переїхати з такого туристичного Львову до Вінниці.
– Насправді у Львові я працювала в органах місцевого самоврядування останні 12 років. Починала я у відділах і службах, займалася піаром міської ради, потім працювала у відділі промоції, пізніше його очолювала. А пізніше я почала працювати в Управлінні туризму ЛМР.
Місяць тому для себе я прийняла нестандартне рішення переїхати у Вінницю. Те що я робила у Львові мені дуже подобалося і подобається зараз, але ще десь рік тому я зрозуміла, що працювати з моєю командою в одному проекту – це з часом стає трохи нудно і потрібно рухатися далі, треба розвиватися. Тим більше, що цей напрямок роботи, в якому я спеціалізуюся і вважаю себе професіоналом, він на ринку України ще досить нерозвинений, а потенціал Україна має шалений. Тому я для себе вирішила спробувати в іншому місті.
“Тут досі не займаються туризмом? Ну добре, я допоможу!”
VежА: Як так сталося, що ви опинилися у Вінниці? Вас запросили?
– Так, у Вінниці я на запрошення міського голови. На початку серпня я звільнилася з Львівської міської ради і вирішила зробити невеличку паузу, я називаю це “творчою відпусткою”. Але на наступний день, як я написала про звільнення на своїй сторінці, до мене почали приходити цікаві пропозиції з інших міст.
Чому саме Вінниця? Є два критерії, чому я зробила такий вибір. Перше: я багато чула про сильну команду, яка працює у Вінницькій міській раді, тому що мені важливо працювати з різними людьми і різними командами. І друга річ – я чула про майже всіх своїх колег, які займалися розвитком туризму в своїх містах (маються на увазі міста обласного значення). А про Вінницю, на жаль, я мало знала. Мені дійсно було цікаво і я тоді подумала: “О, вони ще досі не розвивають туризм? Окей, я допоможу”. Тому мені ця пропозиція була цікавою, тим більше Вінниця має шалений туристичний потенціал як регіон, як столиця подільського краю, тому я думаю, якщо правильно тут працювати, то все буде добре.
VежА: Ви мешкаєте тут вже певний час. Які ваші перші, найяскравіші враження про Вінницю?
– Я знімаю квартиру в центральній частині міста і мені це подобається. Тут тихо, безпечно і затишно. Львів теж має таку атмосферу затишку, тому мені це нагадує частково Львів. І тому я думаю що цей час, який я проведу у Вінниці, він буде такий як вдома.
VежА: Нещодавно відбувся День міста. Які Ваші враження про це свято і чого йому не вистачає, наприклад, у порівнянні зі Львовом?
– Найперше, чого не вистачає, це напевно інформування, адже розвиток інформаційної інфраструктури – це найважливіша складова. Я маю на увазі зараз інформування туристів, як про цільову групу. Якщо медійно мешканці самої Вінниці були достатньо охоплені, то я переконана, що на рівні України – я вже не говорю про інші країни – дуже мало інформації. Тому інформування – це перша складова, яку потрібно підсилювати.
Загалом сьогодні я би більше хотіла говорити про те, що мені подобається, що потрібно брати і розвивати як туристичну позицію. День міста – це така “парасолька”, яка об’єднує дуже багато різних активностей. Це і гастро-фестиваль, це і фестивалі музичні, тому це все потрібно правильно підсилити, правильно упакувати і правильно подати.
Все це насправді вийде, я бачила, як багато в День міста гуляло людей, не зважаючи на те, що була погана погода, що дуже сильно дощило протягом дня, що відлякувало від відкритих майданчиків. І багато людей гуртувалися переважно в креативних просторах, у кав’ярнях і таким чином спілкувалися. Але насправді це чудова подія, на яку можна запрошувати гостей і показувати, що ми вміємо святкувати, що ми любимо святкувати і що сюди потрібно приїжджати.
“Львову потрібно було десять років. Ми досягнемо цього рівня значно швидше”
VежА: Скільки Вінниці ще потрібно часу, щоб стати такою ж туристичною як Львів? Що для цього потрібно зробити і чого не вистачає місту для цього?
– Насправді Львів до того, що має сьогодні, ішов вцілому десять років. Якщо брати реальні сьогоднішні умови, я думаю, що Вінниці не потрібні десять років, це можна набагато швидше зробити. Тому що десять років тому в українців не було загалом такої культури подорожей, як зараз. Українці мало заробляли, українці мало подорожували, якщо навіть і подорожували – то старалися їхати за кордон, бо відпочинок тоді асоціювався виключно з літнім відпочинком на морі. Тобто люди виїжджали з України і не дивилися, якою є чудовою і туристичною наша Україна.
За 10 років ситуація очевидно покращилася, і Львів це напевно перший успішний приклад як це можна реалізувати. Львову насправді пощастило, тому що він має величезну спадщину ЮНЕСКО і це є перша причина, чому до Львову потрібно їхати. Але окрім цього, протягом десяти років у Львові з’явилася і друга, і третя і четверта такі причини. Ідеться про ті магніти, як гастрономія, і друга річ – це події. Гастрономія та івенти – це ті інструменти, які можуть допомогти привабити туриста у місто.
У Вінниці є чудова гастрономія, я нещодавно була на форумі, де гастрогід презентувала культуру подільської кухні, і смаки Поділля – це прекрасно. Я знаю, що вони співпрацюють з партнерами з галицької кухні, бренд якої почав розвивати Львів. Тому я впевнена, що десять років не потрібно, але ми маємо розуміти, що це не буде швидке рішення.
На жаль, я не можу зараз сказати, що вже на Різдво тут будуть натовпи. Тому що до цього потрібно зробити багато роботи, яка є невидимою, підготовчою. Але я впевнена, що ми вже можемо говорити про продукт 2019 року, який ми вже зараз будемо формувати на відкриття туристичного сезону, і я думаю що тут вже буде набагато більше гостей.
Дуже важливо для реалізації цієї стратегії – це команда людей, команда професіоналів. Бо стратегія може бути дуже правильно написана, але якщо немає людей, які можуть її реалізувати, то цей проект не вдасться.
Якщо говорити про команду вінницьку, то я можу говорити, що Вінниця зараз має сильних лідерів, тому все це можна реалізувати, за умови, що Вінницю як туристичний напрямок формувати на вищих щаблях. Тобто, наприклад, міський голова на всіх своїх зустрічах з усіма офіційними делегаціями має підкреслювати, що ми розвиваємо туризм, ми запрошуємо вас у гості, це є дуже важливо.
Сьогодні у Вінниці туризмом займається відділ молоді і туризму, в якому працює троє людей. Я насправді їм співчуваю, тому що очікувати від них результатів – ну це просто неможливо. Тому що молодь – це величезний шмат роботи, це величезне середовище, з яким потрібно працювати і воно дуже активне, тому потрібно віддавати багато зусиль. І ми маємо туризм, що також дуже складно. Ще є комунальне підприємство “Подільський туристично-інформаційний центр”, який має великий штат, але більша частина цього штату займається прибиранням площі. То про який розвиток туризму ми можемо зараз говорити?
Але це все є такі речі, які ми можемо швидко поправити: я думаю, що до кінця цього року ми зможемо затвердити нову структуру: департамент або управління туризму – велику структуру, яка об’єднає ці всі складові. Але величезна роль покладена не лише на владу, але й на середовище, бізнесове середовище зокрема. Тому наше завдання зараз – згуртувати активне середовище, для того щоб сформувати туристичну пропозицію і далі її вже просувати.
VежА: З приводу команди: ви плануєте її формувати з місцевих чи будуть залучатися представники інших регіонів? Можливо зі Львова когось привезете?
– Не виключено. Не виключено, що когось доведеться залучати і зі Львова і з інших куточків України, але основний склад цього департаменту все таки має складатися з вінничан. Тому що хто, крім вінничан найкраще знає і любить своє місто? Я завжди говорю: те що ти робиш – ти завжди маєш любити. Дуже часто я порівнюю свою роботу з “продажником”, тому що за великим рахунком ми продаємо: раніше я продавала Львів, зараз я продаватиму Вінницю. І будь який продукт чи послугу, яку ти продаєш, ти маєш її досконало знати. Тому що покупці бувають різними: не тільки є ті масові, яким потрібно хліба і видовищ. Насправді є різні аудиторії, з якими потрібно працювати і з ними мають працювати професіонали.
Ми маємо розуміти, що до нас може приїхати як студент з рюкзаком, який побуде тут один день, так і якийсь делегат з Європи, якому потрібен гарний готель, який тут може пробути п’ять днів. Одне з наших завдань – це навчити самих вінничан гостинності, насправді це не так складно. Бо відколи я тут, я бачу, що вінничани – вони дуже гостинні.
“Щойно з’явиться попит від туристів – ресторатори відреагують”
VежА: Повертаючись до питання про гастрономію. Останнім часом ми багато чуємо про автентичну подільську кухню, відкриваються якісь старовинні рецепти, ця кухня заново переосмислюється. Проте мало де її можна скуштувати, у нас дефіцит тематичних закладів. Тобто ми маємо масу бургерних, піцерій, суши-барів і так далі, а подільських справ просто немає можливості поїсти. Чому так відбувається, чому ресторатори надають перевагу такій інтернаціональній кухні й недостатню увагу приділяють рідному? Як це змінити?
– Попит породжує пропозицію, місцевий бізнес тут орієнтований на місцевого жителя, на те, що люди зазвичай споживають. Якщо говорити про тематичні ресторані подільської кухні, то напевно вінничани собі думають: “та я таке зготую собі в хаті”. Тому напевно на сьогоднішній момент немає такого попиту.
Але якщо сюди приїдуть туристи, то однозначно попит буде. Бо перше, коли турист приїжджає в будь-яке місто чи країну, він цікавиться: “а що у вас є вашого?”. Які тут можна спробувати страви, які продукти? Друга річ – це “що можна побачити?”. І третя річ – “що можна додому з собою везти?”. Ідеться про якісь сувеніри, бренди, з якими асоціюється дестинація. Це три складові, які обов’язково повинні бути.
Я впевнена, що з часом ресторатори це зрозуміють і будуть орієнтуватися на заклади локальної кухні. Як тільки ресторатори зрозуміють, що в них з’являється такий попит, вони відразу на нього переорієнтуються – так відбувається в усьому світі.
VежА: Якими будуть Ваші перші три кроки кроки на посаді?
– Взагалі найперших кроків у мене вісім, але я спробую їх згрупувати в три. Найперше нам треба зрозуміти, “що ми продаємо”, для кого ми “продаємо” і як – які канали збуту. Це реалізація маркетингової стратегії, це те найперше що потрібно зробити. Окрім маркетингу ще потрібно вирішити питання організаційної структури в міській раді, яка була би конкурентноздатна. Також потрібно створити асоціацію ключових гравців, аби визначити продукт, сформувати продукт і зрозуміти, кому ми будемо його продавати і як.
Ще одна важлива річ – це інфраструктурні речі: вони є бюджетно найдорожчі та найдовші в часі що стосується їхньої реалізації. Перше що ми маємо в цьому плані зробити – це Центр туристичної інформації. Я бачила, як він виглядає зараз, але якщо ми говоримо про якісь туристичні перспективи для міста, то Центр туристичної інформації має бути… трохи інакшим. Це має зробити бізнес, але це має забезпечити місто. Це є речі, за які я взялася і вже готова реалізовувати.
Якщо ж говорити про продукт, то для цього треба треба зібрати багато зацікавлених людей: це є історики, це є екскурсоводи, це бізнес, ресторатори і туроператори. Тобто тих людей, які вже щось роблять – треба збирати разом і формувати одну туристичну пропозицію. Окрім цього ми маємо визначитися, на кого саме ми орієнтуємося і якого туриста ми хочемо тут бачити.
І третя річ – це канали комунікації. В сьогоднішніх реаліях, це найперше Інтернет як найдешевший і найефективніший канал. Бо коли я зараз хочу в Мережі знайти інформацію про Вінницю – мені складно зорієнтуватися, де є офіційний туристичний портал про Вінницю, як це є у Львові та інших містах. Це те, над чим я найперше буду працювати.
Однак позаяк я працюю в міській раді, ми маємо виходити з можливостей бюджету. Для мене було здивуванням, що в цьому році на розвиток туризму було закладено 300 тисяч. На жаль, це дуже мало для того, щоб створити цей ефект “Вау” і щоб поїхали до нас туристи.
Тому найперше треба зробити собі “рейтинг” перших кроків, які потрібно зробити, аж до конкретних проектів, і визначити першочергове.
Фото Андрія Завертаного
Відео Андрій Воробей
Дякуємо!
Тепер редактори знають.