«БарРокКо» відбувався під меседжем «Фестиваль стильної музики». Наскільки вона стала стильною, як реагують барчани на нову музику та чи даний фестиваль дійсно змінив музичне життя міста – журналісти й намагалися з’ясувати.

Маленьке містечко Бар, що на Вінниччині, вже вдруге перетворюється на міні-музичну столицю Поділля. Саме тут вчергове відбувся музичний фестиваль «БарРокКо». Дві сцени, десяток різноманітних гуртів з різних куточків України, алея громадських організацій та маленькі фудкорти – все це вмістили в одну подію організатори фестивалю.

Локації

Бар – невеличке містечко із населенням у 16 000 осіб, тому дві сцени були розташовані досить близько одна від одної, проте події на них не пересікалися. Вже з вокзалу було чути, що на одній з них «гримить» музика. Спочатку думаєш «йти за нею», але дізнаєшся у місцевих, що це на стадіоні «чекається» хтось із хедлайнерів. Відчуття фестивалю, окрім музики, у місті немає – воно ніби продовжує жити своїм життям, проте місцеві знають про подію. І не дивно, адже стільки афіш по місту важко не помітити.

«Зелена сцена», на якій зосереджена денна програма, облаштована у міському парку. Насправді, як немісцеві, ми були здивовані скромністю цієї локації, яка діє не лише під час фестивалю. Маленька сцена, декілька лавок, чотири фудкорти та алея громадських ініціатив. Це було схоже на демо-версію фестивалю або розігрів. Хоча, швидше за все, сюди прийшли люди, які хотіли просто відпочити чи прогулятися з дітьми. Окрім них, тут було багато організаторів, волонтерів та фотографів. Напевно, моментами їх було більше, ніж відвідувачів фестивалю.

Гурти, що виступали на «Зеленій сцені» грали максимально добре, хоча й не отримували достатнього фідбеку від глядачів. Останні або багато чого не розуміли, або ж просто сприймали музикантів як фон парку.

На цій же локації розмістилися чотири ятки з їжею та напоями та декілька громадських організації на алеї громадських ініціатив. Серед них: Фундація DEJURE, NGO Centre UA, Центр зайнятості Вільних людей, «ФРІ Вінниця» та  організатори фестивалю «БарРокКо» – Актив.Бар.

Всі вони в інтерактивній формі розповідали про свою діяльність: хтось у форматі квесту та опитування, а хтось – пропонував свої «коктейлі» із музичності та активності. Деякі ж навіть поставили намет, що передати всю атмосферу, яка є складовою діяльності.

– Ми громадська організація «ФРІ». В нас тут є стендик, тематично намет, адже ми робимо багато наметових таборів. Також зробили маленьку фотосушку, є багато настільних ігор, щоб показати, яким може бути дозвілля. Місцеві діти вже випробували декілька ігор і сиділи в наметі, – розповідає Оксана Гаврилюк.

Поруч розташувалася громадська організація «Актив.Бар», які і є організаторами фестивалю. Їхня локація – це своєрідний бар, де можна спробувати коктейлі під назвою «Музичність», «Активізм», «Позитив» та «Небайдужість».

– Їх пити не можна, але можна пофотографуватися, – говорить одна із організаторок фестивалю Інна Ткачук.-Наша задумка була розповісти про себе нестандартно, адже часто люди дуже дивно реагують на слово «бар». Ми вирішили також посміятися над цим, ввімкнули таку ж саму іронію і зараз це намагаємось обіграти. Суть полягає в тому, що в нас такий міні-бар з різними інгредієнтами, з якими ми себе асоціюємо.

Інна також розповіла, що Зелена сцена існує в Барі як проект вже певний час і люди звикли, що тут відбуваються різноманітні культурні заходи. Проте, активним дозвілля на цій сцені назвати не можна. Ні різні стилі музики гуртів, що виступали на сцені, ні шаманські та дитячі танці ведучої не змогли надати цьому місцю атмосфери саме фестивалю.

Чого не скажеш про основну сцену, яка розташувалася на міському стадіоні. Фотозона, можливість сидіти далеко на трибунах і просто слухати, або ж танцювати під сценою, декілька фудкортів та самі масштаби локації нагадали про те, що ми перебуваємо на фестивалі.

Єдина проблема, яка була на цій сцені – технічне забезпечення. Чи то через погану погоду, чи через негаразди у звукооператора, але під час виступу гуртів траплялися регулярні проблеми зі звуком.

Ще одна неприємність – туалети. На території стадіону ми знайшли один «стаціонарний» та один біотуалет, який не закривався і був у багнюці зсередини. Враження досить неприємні.

На Зеленій сцені також був лише один туалет, але якщо там людей було небагато, то на основній ближче до вечора кількість сягала декілька сотень.

Загалом, відчути атмосферу фестивалю можна було лише на основній сцені. Зелена, яку організатори назвали акустичною, явно програвала і справа тут не в музикантах.

Бароко – фестиваль стильної та різнопланової музики?

Гурти, яких відібрали та запросили організатори фестивалю, відрізнялися як жанрами музики, так і енергетикою та зовнішнім виглядом (від спокійних білих сорочок до костюмів скелетів). Музика та загальна атмосфера, яку вони створювали, спілкування з публікою – все це жодного разу не дублювалося.

На Зелену сцену ми потрапили під час виступу гурту «Поророка». Автентично-містичні мотиви, проникливий голос вокалістки, бандура, барабани, клавішні та гітара – легка суміш, яка налаштовувала на меланхолійний лад.

Але ще більше на меланхолійний лад та сон налаштовувала музика, котрі грала фоново між підготовкою гуртів до виступу. Здавалося б, такий лаундж не дуже доречний для «рекламних пауз» на фестивалі.

Епатажні, дивакуваті та оригінальні у виборі інструментів – Zwyntar (Цвинтар) мусили чекати закінчення дощу, позаяк, Зелена сцена була без накриття. Та варто відзначити оперативність  організаторів, які доволі швидко знайшли велику вуличну парасольку і гурт таки зміг виступити під «пивним брендом», але із повним захистом інструментів від води.

Напевно, не щодня побачиш, як дівчина грає на пральній дошці ложками, а вокалістка в костюмі скелета в цей час співає про «Ти найжахливіша з усіх потвор». Взагалі тексти гурту такі ж бунтарські, як зовнішній вигляд музикантів. В них вони закликають пити і танцювати, аргументуючи це тим, що все рівно ми всі скоро помремо.

Співають і про американський «самогон», роблячи це з легкістю та гарним настроєм. Попри похмурий вигляд, мелодія та тексти у «Цвинтара» досить саркастичні та навіть веселі.

Діти, що були в цей час в парку таку музику слухали дуже уважно. Будемо вірити, що глибоко в текст вони не вслухалися. Кантрі, блюз-рок та українсько-американський фольклор – ось, що змішує “Цвинтар” у своїй музиці і таки привертає до себе увагу не тільки зовнішнім виглядом.

Саме вони завершили фестивальний день на Зеленій сцені, хоча тут останніми мав виступити гурт «Rockoko». Та через погодні умови виступ перенесли на головну сцену із затримкою приблизно у годину.

Це рішення було досить логічним, адже струнному квартету більше пасувала основна сцена, а вони змогли дійсно розворушити публіку і навіть отримали схвальні аплодисменти і крики «На біс». «Rockoko» відносить себе до жанру Symphonic Rock, та в різноманітності звучання можна почути такі жанри як: Acoustic, Pop, Dance, Drum and Bass, Metal. В доробку команди також є твори з елементами джазу.

Скрипка, дві віолончелі та гітара – вдале поєднання, щоб надати рок і поп-хітам нового звучання, наповненого класикою.

Гурт зізнався, що за останні два роки мав дуже багато концертів по всій Україні, не побували “класичні шаленці” хіба лише в Чорнобилі, але пообіцяли виправити ситуацію.

Віолончеліст Володимир Котляров багато жартував зі сцени про те, що гурт грає на весіллях, корпоративах і навіть похоронах.

Вже після виступу Володимир і скрипаль Михайло Романишин розповіли секрет, чому їх взяли на фестиваль:

– Якби ми називалися гурт «Кошигорошко» або «Зелене сонце», то ми не попали би на цей фестиваль. Оскільки гурт «Рококо» по стилю підходить для фестивалю, то ми тут, – говорить Володимир та додає, що їм було дуже приємно грати для цієї публіки та відразу отримати позитивний фідбек.

Не дивно, що гурт був першим, кого викликали «на біс». Хоча для фестивалю, де великий акцент на рокових виконавців, це було приємним здивуванням. Та хлопців із гурту такі речі вже не дивують, адже вони грають як на фестивалях, так і з симфонічним оркестром і сольно.

– Наша музика несе в собі відчуття і захоплення чимось несподіваним. Навіть перед тим, як ми починаємо грати, поява на традиційному роковому фестивалі нетрадиційних для нього інструментів, вона трошки дивна. І захоплює увагу, а якщо ми ще матеріал наш класно відіграємо, то це створює взагалі вау-ефект, – говорить Михайло.

Проте, скрипаль не може точно сказати, який формат їм ближчий: сольні концерти чи фестивалі.

– Важко сказати, тому що це зовсім різні люди, які приходять на наші концерти і на фестивалі. Цього року в нас дуже насичене фестивальне літо. Літо закінчується, фестивальне не зовсім, тому ми так само раді. Але попри це, є багато сольних концертів і сольних разом з оркестром. Це напевно одна із улюблених наших програм, яка зовсім по-новому розкриває нашу музику.

На думку Михайла, люди мають мати доступ до будь-якої музики. В цьому і є перевага фестивалів:

– Ми колись думали, що наша музика невідомо як «зайде», чи люди готові слухати таке. Спершу думали: або класична музика або класичні обробки популярних пісень, популярні за кордоном, але як виявляється, український слухач від цього абсолютно не відстає. Тому нам дуже приємно, що нас запрошують на різні фестивалі і ми з радістю на них їздимо.

Наступними на сцену вийшов гурт Respect Your Mom, який грає грандж, екпериментальний рок та інді-рок. Сильний жіночий вокал, місцями тягучий, а подекуди емоційний й надривний та інструментально-гітарний симбіоз – саме так можна описати музику цього гурту. Хлопцям і вокалістці дісталася вже «розігріта» публіка, яка почала все більше «відкриватися».

Наступними на сцену вийшов гурт MniShek, який у своїй творчості поєднує фольклорні мотиви народних пісень різних країн світу з сучасними музичними тенденціями. Слов’янський фольклор та потужна рокова енергетика на декілька хвилин заполонили міський стадіон.

Одним із відкриттів фестивалю для багатьох гостей став київський гурт «Ауд.238», який грає альтернативну музику у стилі post-grunge.

Оксана Гаврилюк, яка залишилася до кінця фестивалю розповіла, що їй дуже сподобався гурт «Аудиторія 238»:

• «Аудиторія 238» були кльові. Соліст після кожної пісні спілкувався з аудиторією, сказали що вкрали пісні. А потім співали кавери на Тіну Кароль і «Врємя і Стєкло» в роковому стилі.

Відчути енергетику музикантів змогли всі охочі, які вибралися на сцену.

Вікторія Кондратенко на сторінці гурту також відмітила, що вони виступили краще хедлайнерів:

– Хлопці, тверда п’ятірочка Вам. Навіть уявити не могла, шо ви аж на стільки круті. Ви порвали нас вчора краще за хедлайнерів (тільки їм того не кажіть). Чекаємо ще на Вінничині, а я конкретно у Вінниці. Творіть, пишіть, рвіть публіку на шматки. Вірю, ви це вмієте і ви це зробите.

Вже вдруге на сцені фестивалю виступ гурт «ЯРРА», яких організатори запросили на прохання барчан. Минулоріч автентичні учасники і учасниці гурту вразили місцевих своєю музикою, тому стали одними із бажаних гостей на фестивалі цього року.

Саме тоді на стадіоні перебувало близько 700 осіб, які танцювали, «слемились» та підспівували.

Найбільш активною, за словами нашого фотокореспондента, який залишився на фестивалі до кінця, аудиторія стала під час виступу хедлайнерів гуртів «Karna» та «Роллікс». Саме тоді на стадіоні була найбільша концентрація людей, які танцювали, «слемились» та підспівували.

«Ролікс» навіть дочекалися вигуків «на біс», але не вийшли, адже а кулісами свого виступу вже чекав головний хедлайнер гурт «Karna».

Одна із відвідувачок фестивалю Оксана Гаврилюк поділилася з нами своїми враженнями від виступів хедлайнерів:

– Мені дуже «вкатила Карна», хоч вперше їх чула, хлопцям навпаки більше «Ролікс» сподобався. Можна зробити висновок, що обидва хедлайнери були кльові.

Дівчина також відмічає, що звук біля сцени був досить поганим і зрозуміти слова виконавців було просто неможливо.

Замість висновку

Основною для немісцевих проблемою був транспорт: останній автобус з Бару відправлявся о 19.20, відповідно більшу частину вечірньої програми люди, які приїхали з інших міст, пропустили. І ми також.

До речі, один із організаторів Сергій Мірчук, відмітив те, що цього року приїхало багато немісцевих:

– Якщо чесно говорити, то в нас такі трохи пасивні люди. Половина людей приїжджі, половина місцеві. Але це не показова ситуація, бо дощ багато налякав, тиша була. Зараз почнемо грати, то думаю почнуть підтягуватися, – розповів хлопець до початку концертів на головній сцені.

За словами Сергія, за день до початку фестивалю було продано 350 квитків, а загалом фестиваль відвідало близько 700 осіб.

Побачивши чоловіка у футболці «БарРокКо 2007», ми вирішили розпитати у нього, яким був перший фестиваль:

– Я був відвідувачем у 2007 році. Тоді було бомба. Це був взагалі перший фестиваль, який побачило місто Бар. Тоді було набагато більше народу. Мої діти і дружина також прийшли на фестиваль, але мене шокує, бо я думав, що буде у три-чотири рази більше людей, – розповідає Юрій.

Загалом фестиваль має хороший потенціал, варто лише врахувати «капризи погоди»  та краще продумати інфраструктуру й транспортне сполучення. Можливо, наступного року фестиваль стане дводенним, а також більш насиченим та логістично зручним. Водночас, зауважимо, що для маленького містечка подія такого рівня – вже є викликом і можливістю розвивати мистецтво в регіонах.

Фото Олександра Юдіна

Марина Однорог

See Full Bio