Жаліються на політику та запитують про зріст, освіту і сім’ю. Олена Дворняк щодня допомагає незрячим людям дістатися в потрібне місце. Інколи їй доводиться бути психологом, а інколи й адвокатом. Муніципальна служба супроводу незрячих людей працює менше двох тижнів, а вдячні клієнти вже хочуть «виписати» Олені грамоту.

В невеличкому офісі їх двоє – Оксана Перепилична та Олена Дворняк. Саме завдяки цим двом жінкам незрячі люди можуть сходити в аптеку, магазин, лікарню та Прозорий офіс. Муніципальна служба супроводу незрячих людей при вінницькому територіальному центрі соціального обслуговування працює близько двох тижнів. За цей час майже щодня за допомогою звертаються двоє осіб. В основному це старші люди, які не мають можливості попросити когось із близьких чи знайомих побути у ролі супроводжуючого. Наймолодшому чоловікові, який звертався до служби – 36 років, найстаршим – 72.

Обидві співробітниці у службі невипадково та мають досвід спілкування з незрячими людьми: диспетчерка пані Оксана 40 років пропрацювала на виробництві в Українському товаристві сліпих (УТОС) і живе з незрячим чоловіком, а супроводжуюча Олена за освітою соціальна працівниця і не перший рік працює з людьми з інвалідністю. Обидві з посмішкою розповідають про роботу, специфіку спілкування з незрячими та щиро радіють, що подібна служба з’явилася у нашому місті. Для жінок це не просто робота, а можливість бути корисною та зробити світ незрячих людей хоч трішки зручнішим.

Перший дзвінок

Робочий день у жінок розпочинається о дев’ятій ранку. Буває, що Олена в цей час вже може зустрічати людину і відправлятися за маршрутом, а пані Оксана приймає перші дзвінки. Люди замовляють послугу за добу, попередньо повідомивши диспетчерці вулицю, номер будинку, код під’їзду (якщо потрібно), номер квартири та контактний телефон. Також замовник має якомога детальніше пояснити маршрут за яким вони відправляться із супроводжуючим. Це потрібно для того, аби працівниця могла розрахувати час. Все записується у спеціальний журнал.

Найпопулярнішим об’єктом замовлення є Прозорі офіси.

– Як тільки почала працювати служба, то не було жодного дня, щоб хтось не йшов у Прозорий офіс. Це все пов’язано із субсидіями. Оленка ходить з ними туди як в школу, – розповідає пані Оксана.

Жінка додає, що наразі сильного навантаження немає, бо літо і ще не всі знають про таку можливість. В УТОСі ця інформація досить швидко поширилася, там багато людей між собою знайомі і розповідають один одному про нововведення. Окрім цього, за словами диспетчерки, велику роль зіграв і заступник директора УТОСу Костянтин Ільницький, який поширив інформацію по соціальним мережам.

– Зараз воно все тільки зароджується, потихеньку починає працювати. Ми ще також багато чому одна в одної з Оленою вчимося, але віримо, що скоро ще більше людей дізнається про цю послугу.

Як виявилося, послуга супроводу існувала у територіальному центрі соціального обслуговування і раніше, проте тоді нею могли скористатися лише самотні люди, які мають інвалідність по зору першої групи.

• Зараз за цією послугою може звернутися будь-яка людина, яка має інвалідність по зору першої групи і не залежно від того, знаходиться вона в нас на обслуговуванні чи ні, – говорить директорка центру Галина Бачинська.

Хоча й замовлення супроводу відбувається за добу, та в службі готові допомогти в критичних ситуаціях, пов’язаних із станом здоров’я. Наразі таких дзвінків не було.

«Олена – це наші очі»

Для незрячих людей Олена Дворняк є їхніми очима. Жінка говорить, що до кожного потрібно мати свій підхід і дуже важливо в перші хвилини правильно налаштувати людину.

– Я завжди спочатку доброзичливо вітаюся, представляюся, запитую куди будемо йти і з якого боку краще людину «вести», – говорить Олена.

Для незрячих людей дуже важливо з якого боку йде супроводжуюча, адже більшість із них звикли ходити з одного боку і так почуваються спокійно. Пані Оксана додає, що незрячі люди часто перебувають в напрузі, тому супроводжуюча – це та людина, з якою вони можуть почуватися комфортно і розслаблено.

– Ми з ними багато говоримо. Звичайно, переважно вони мені щось розповідають про політику, ціни, жаліються на життя. Хоча один чоловік якось цілу дорогу розповідав анекдоти, щоб «скучно» не було. Та я вже звикла, слухаю, намагаюся підтримувати розмову, – говорить Олена та додає, що незрячим потрібно обов’язково озвучувати де сходи, де бордюр.

При зустрічі вони часто цікавляться скільки років жінці, де вона навчалася, чи має дітей, чоловіка та якого зросту. Олена спокійно відповідає на всі питання. Говорить, що любить свою роботу і не звертає увагу на те, якщо колись хтось подивиться косо в її сторону або запитає щось дивне:

– Таке рідко трапляється, але якось мене запитав чоловік у транспорті чи мені зручно, що я ось так людину веду і сказав, що інший би так не зміг. Я йому на це відповіла, що  люблю свою роботу, бо вчилася на це. І тут немає нічого дивного. Це такі ж люди.

І психолог і «адвокат»

Окрім супроводу і спілкування, Олені часто доводиться заспокоювати своїх клієнтів, налаштовувати їх на краще, а подекуди і відстоювати їх права. Особливо це стосується походів до Прозорих офісів.

– Я першим ділом приходжу і кажу, що супроводжую незрячу людину і нас пускають без черги. Старші люди буває нервують, то потрібно їх заспокоїти і пояснити, що якщо це зараз не зробимо, то нічого не вийде. В принципі,  справляємося.

Якщо персонал Прозорих офісів з розумінням ставиться до таких відвідувачів, то люди в черзі не завжди. Олена говорить, що незрячі часто запитують скільки людей в черзі і якщо їх багато, то про це краще не казати, адже ті відразу починають нервувати. Їм не хочеться почувати себе інакшими, адже в черзі часто є і батьки з дітьми, і старші люди, і вагітні.

– Люди не дуже гарно в черзі реагують. Хоча і розуміють, що людина незряча і їй можна без черги, але все одно. Не всі готові пропустити без черги, то буває доводиться «попадати під роздачу», починають хамити часто. Мені останній раз казали, що “от ми в черзі – і ви стійте в черзі”, а я пояснюю, що супроводжую незрячу людину і маю без черги прийти. Часто доводить відстоювати їх права перед іншими, – додає Олена.

У таких ситуаціях жінка відразу звертається у відповідні інстанції і їх пропускають без черги. Супроводжуюча вважає, що у цій роботі потрібно в першу чергу з розумінням ставитися до людей, поважати їх та вміти постояти за себе і них. Окрім цього, важливо мати як моральну, так і фізичну витримку.

Пані Оксана говорить, що люди телефонують і дякують за такий гарний супровід. Буває диспетчерка сама телефонує і перепитує чи все сподобалося:

– Поки нею всі задоволені, вони навіть подружилися. Вже є ті, хто не вперше послугу замовляє. Кажуть, що їй треба грамоту виписати.

• Мені легко, бо робота мені подобається. До кожної людини потрібно свій підхід. Якщо ти до них добре ставишся і вони до тебе будуть добре ставитися, – говорить з посмішкою Олена.

Для того, аби отримати послугу, одержувачу або її законному представнику, потрібно звернутись до департаменту соціальної політики міської ради за місцем проживання з наступними документами: заява, форма якої затверджена Мінсоцполітики в установленому порядку, копія паспорта (з подальшим пред’явленням оригіналу), копія довідки МСЕК з встановленням групи інвалідності по зору ( з подальшим пред’явленням оригіналу). Також можна зателефонувати за номером  67-07-44. Супровід замовляється за 24 години до надання послуги.

Фото Ольги Мірошниченко 

Марина Однорог

See Full Bio