Печатка Святослава Хороброго це єдиний артефакт, що належав князям і зберігся до нашого часу. До Вінниці реліквію привіз історик та координатор Всеукраїнської акції “Пам’ять Нації” Олександр Алфьоров на запрошення Вінницького осередку “Національного Корпусу”. Презентація відбулась в обласному краєзнавчому музеї.
Ще два роки тому печатка Святослава знаходилась в Росії в приватній колекції археолога, який в кінці 1970-х років, у складі групи науковців, проводив археологічні розкопки в Києві, на місці княжого палацу.
Є версія, що москвич придбав знахідку у робітників, які тут проводили земляні роботи. Після смерті вченого його родина вирішила продати княжу реліквію. Придбати його мав намір Новгородський музей. Втім, пам’ятку перехопили представники батальйону «Азов» і доправити до України. Як їм це вдалося вони не розголошують.
Сьогодні княжа реліквія перебуває у кандидата історичних наук Олександра Алфьорова, якому доручив бути її хранителем командир «Азова» Андрій Білецький, зусиллями якого реліквію і повернули до України. Науковець разом з артефактом мандрує по державі, презентує його співвітчизникам, паралельно розповідаючи про життя князя Святослава Хороброго та про історію давньоруської державності. В числі перших хто побачив раритет – Вінниця. Після неї печатка поїхала до Львова, а далі й до інших регіонів України.
ЦІКАВО ЗНАТИ: За словами Олександра Алфьорова печатка Святослава Хороброго «це свинцевий диск розмірами близько 3 см. Вздовж печатки, всередині є канал для шнурка. Такі печатки привішувались до документів на шнури або стрічки і від того мають ще назву «вислі печатки».
Такими печатками завіряли грамоти, або ж скріплювали листи. На обох сторонах нашої печатки зображено княжий знак – двозуб. Цей знак був особистим символом Святослава. Саме двозуб послугував праобразом сьогоднішньому гербу України – тризубу Володимира Святославича. Володимир додав середній зуб, як новий елемент у знак батька, для того, аби відрізняти обидва символи. На одній стороні печатки залишились літери АРХО, що є частиною грецького слова «архонт» – тобто князь. На іншій стороні лишились літери СФЛА – це середня частина імені Святослав, яке в грецькій мові звучало як «Свендосфлавос». Датувати печатку князя слід 968-969-и рр.
Київські князі не користувались печатками подібного типу. Існувала місцева, архаїчна традиція «княжого слова», що не потребувала в умовах абсолютної влади якогось іншого підтвердження. Вислі свинцеві печатки – це візантійська традиція.
Коли Святослав зробив свій переможний похід на Болгарію, яка була під величезним впливом візантійської культури, київський князь, аби увійти до спільної дипломатичної традиції, став користуватись і вислими печатками. Саме тому на ній поєднано дві системи: нашу знакову (двозуб) та візантійську писемну (титул грецькою мовою, а ім’я у грецькій транслітерації). Водночас печатка слугувала і завіренням княжого слова і в Києві, адже Святослав під час походів довгий час був відсутнім на Русі. У 1912 р. в Києві на Старокиївській горі знайшли першу печатку Святослава, яка зникла у часи ІІ Світової війни. Вона, на відміну від нашої, мала трохи грубіші форми і, судячи з усього, була вторинною по відношенню до повернутого азовцями екземпляра.
Наприкінці 969 – початку 970 р. Святослав був у Києві, а отже і міг користуватись печаткою, щоби завірити листа чи документ. У 972 р. Святослав загинув на Дніпровських порогах, повертаючись з Візантії. Тож очевидно, що більш раніший екземпляр, враховуючи і місця перебування Святослава, слід датувати часом його першого походу на Болгар – тобто 968-969 рр».
Дякуємо!
Тепер редактори знають.