В другій половині минулого століття з Вінниці здійснювалось управління надпотужною армією, яка у випадку початку збройного конфлікту могла б завдавати ударів по всій Європі. Мова йде про 43-тю Ракетну армію зі складу Ракетних військ стратегічного призначення СРСР.
В 1960 році було вирішено утворити дві армії з ракетами середньої дальності на базі вже існуючих управлінь 50-ї та 43-ї Повітряних армій Дальньої авіації в Смоленську та Вінниці. Таким чином вже станом на осінь 1960 року колишня Вінницька повітряна армія перетворилась на Вінницьку ракетну армію. Штаб нової армії розташувався в приміщенні Військово-технічного училища імені Богдана Хмельницького (сучасна вулиця Стрілецька).
В ті роки Вінницька ракетна армія мала на озброєнні три види ракет: морально застарілі Р-5М (дальність польоту до 1100 км), Р-12 (дальність польоту до 2000 км) та Р-14 (з максимальною дальністю польоту до 4500 км). Потужність ядерних боєголовок, що встановлювались на них сягала 1000 кілотонн і більше. Для порівняння, атомна бомба “Малюк”, яку було скинуто на Хіросіму в 1945 році мала потужність близько 15-20 кілотонн.
Для бойового управління ракетною армією потрібне було надійне і захищене місце. З цією метою створили командний пункт 43-ї Ракетної армії – мережу укріплених, розрахованих на бомбовий або ракетний удар супротивника, переважно підземних будівель з вузлом зв’язку. Його збудували за межею міста, посеред лісу, біля сучасної вулиці Зулінського. На жаль, достеменно невідомо коли саме відбувалось будівництво, але дослідники припускають, що ракетники розмістились там приблизно з 1964 року.
Більше про історію КП Вінницької ракетної армії, яким озброєнням він керував та що зараз на території колись надсекретного військового об’єкту – читайте та дивіться фото у матеріалі “Мільйони ядерних кілотонн, готових спалити Європу: історія КП Вінницької ракетної армії”
Дякуємо!
Тепер редактори знають.