Понад дві сотні зразків незвичайної та старовинної цегли з усієї Вінницької області відтепер можуть побачити вінничани у Вінницькому краєзнавчому музеї.

Сьогодні, 29 листопада, у Вінниці відбулось офіційне відкриття виставки Another brick in the wall (або ж «Ще одна цеглина в стіні»).

Більшу частину цегли організаторам передавали археологи з усієї області, та значну частину вдалося виявити під час розкопок, коли також було знайдено німецький сейф часів Другої світової війни.

Читайте також: Зашифрований нацистами: знайдений у Вінниці сейф виявився німецьким артефактом. ФОТО

Авторка ідеї влаштування виставки – завідувачка науково-дослідного сектору археології Ольга Грабовська, котра не тільки пише дисертацію про цеглу в музейній сфері, а ще й захоплюється лицарськими турнірами.

• Ось ця цеглина відкриває трагічну сторінку історії, бо вона – з Тростянецької стіни плачу. У Тростянці у 1919 році стався страшний єврейський погром – місцевими мешканцями було вбито та поховано у братській могилі 337 євреїв. Причиною тому було дезінформування населення про нібито єврейське військо, що наступає.
• Потім на початку 20-х американська компанія збудувала на тому місці меморіал, та врешті він перетворився на руїну, і тільки 2014 року його відновили. Ми знайшли цеглину із найпершого матеріалу, тавровану літерою «S», – розповіла Ольга Грабовська. – Втім й досі, що цей символ значить – визначити не вдалося.

Інша цеглина – вогнетривка, на ній зображено родовий герб «Корчак», ініціали та позначку графського титулу. Фахівці припускають, що завод-виробник належав графу Владиславу Браніцькому в кінці ХІХ століття.

Найстаріший зразок цегли – «пальчатка» – датований ХVІ століттям – його знайшли під час розкопок у вінницьких Мурах.

Також є цілий стелаж із тавром «Лондон», «Париж» та «Росія» – фахівці вважають, що таке таврування мало означати приналежність цегли до високого класу якості, адже позначалася далеко не вся цегла. Серед цієї цегли є така, що таврована позначкою «Рамсай», що відповідає назві англійською фірми, яка була виробником ще з кінця 18 століття.

Загалом кожний із 260 зразків – унікальний, причому щонайменше своїм віком. Ось наприклад є така собі міні-колекція зі слідами різних тварин, котрі своєрідним чином увійшли у цегельну історію.

Окрім того, вінничани можуть приносити на виставку свої зразки цегли (також можна подарувати його музею), що має якусь історичну цінність.

• В нас є 14 цеглин із клеймом, де згадується «Нікольський». Втім, досі невідомо, що це означає та хто виробник такої цегли. Подібні знахідки були виявлені у центрі Вінниці, а ще кілька – привезли краєзнавці з Муровано-Куриловецького району. Ще така цегла є в Одесі та на Волині. Якщо хтось має інформацію про виробника чи виробництво – будемо вдячні, якщо нею поділяться за подаруночок, – обіцяє Ольга Грабовська.

Окрім власне виставки, гості могли й самостійно спробувати збудувати щось із маленьких цеглинок, які організаторка разом із однодумцями виготовили спеціально для цього. Вони тавровані позначкою музею і є різних кольорів.

Крім того на виставці можна взяти участь в невеликому квесті, суть якого полягає у наступному: майстри виготовлення цегли мали у своєму сленгу вирази «жаба», «кабан» та «козел». Учасник має уважно прочитати інформацію, яка розміщена на картках у залі та знайти те, що відповідає цим визначенням згідно із «цегляним» сленгом. VежА до речі, знайшла, а ось декілька відвідувачів, вочевидь, зайшли у глухий кут.

До речі, про глухий кут: окрема частина експозиції складається з інформаційного «коридору», в якому розміщено тематичні уривки із старовинних газет. Наприклад, цікавою є стаття про недоречні методи впливу на тогочасних працівників заводу.

Іншою цікавинкою є розповідь про відомого вінничанина-«стаханівця» Івана Бабія, який виконував по три норми щоденно. Інші статті розкривали подробиці тогочасного побуту майстрів з виготовлення цегли, зокрема про футбол та різні олімпіади за участю цегельників.

Так ось завершенням «інформ-коридору» і є так званий «глухий кут», вимощений повністю із цегли виробництва радянського союзу.

До речі, вся цегла, представлена на виставці – у доволі гарному стані, зокрема вона на диво не крихка. Це фахівці пояснюють тим, що у давнину над виробництвом кожного зразка трудилася людина, а вже у час, коли все було автоматизовано, за якістю кожної цеглинки «встежити» було важче.

Також Ольга Грабовська розповіла, що саме у Вінниці було відкрито перший завод з виготовлення силікатної цегли, якою ще на початку ХХ століття було облицьовано вінницькі будинки. Сьогодні збережено кілька таких будинків, зокрема той, що розташовано по вулиці Магістратській.

Читайте також: Місця, які можуть стати культовими: ТОП-5 занедбаних локацій Вінниці. ФОТО

• Є книга архітектора Крауса, в якій йдеться про те, що у ті часи саме у Вінниці був збудований перший в Російській імперії завод з виробництва силікатної цегли. Його створили, бо до того вінницька цегла була достатньо якісною для облицювання, а ще тоді було розповсюдження стилю модерн, який передбачав використання приглушених пастельних кольорів, а силікатна цегла повністю задовольняла цю вимогу. Відтак Вінниця серед інших міст в імперії була в авангарді з виробництва такої цегли, але все перервалося Першою світовою війною. Вже потім у 30-х з’явилась книга, де йшлося про те, що ось таку цеглу Вінниці привозили з Волині, тобто тоді взагалі здавалося вигадкою, що у нашому місті взагалі був такий завод.

Натомість бачимо навіть рекламу від 1911 року, де пропонується силікатна цегла вінницького виробництва.

Часу, щоб побачити незвичайну виставку та дізнатися про унікальні знахідки більше, вінничани мають до 14 січня наступного року. Також можна домовитись музейниками щодо майстер-класів з виготовлення цегли (невеликими групами до 10 чоловік). Вартість майстер-класу – за тарифами екскурсії: для групи дорослих – 100 гривень, дітей – 50 гривень.

Адреса Вінницького обласного краєзнавчого музею: вулиця Соборна, 19. Телефон: 0432 67-49-46.

Фото Ольги Мірошниченко

Юлія Плахтій

Журналіст

See Full Bio