— Музика, то є мистецтво — відповідає на одне із питань Дана Томашевич із гурту «Martovi Orchestra», для котрої ще з дитинства є дві сторони мистецтва: малювання та музика. Це коротке інтерв‘ю-прогулянка саме про мистецтво у житті Дани.

Дану Томашевич знають більше як ту, котра натхненно вибиває ритми на барабанах. Але інша її мистецька сторона – коли дівчина вдома під музику вимальовує нові образи на полотнах, а також створює оригінальні, авторські блокноти.  

У спілкуванні Дана доволі стримана — говорить чітко і по справі. Розповідає, любов до мистецтва у неї не з‘явилася раптом — все це розпочалося ще з дитинства.

«Коли я захотіла грати на музичному інструменті, мама сказала: «Лише не на скрипці»

Дана розповідає, що у 7 років захотіла навчитися грати на якомусь музичному інструменті. Тоді її мама сказала – головне, щоб це не була скрипка.

• Поруч з нашим будинком був комісійний магазин, де ми побачили піаніно, але воно було старе і зовсім не налаштоване. Мамині знайомі сказали, що налаштування нам обійдеться дорожче, ніж сам інструмент. На цьому питання закрилося, а інших інструментів у той магазин так і не завозили, – розповідає Дана, поки ми прогулюємось біля скель.

Згодом на першому курсі університету музикантка вирішила, що може співати і зібрала власний гурт під назвою «Діагноз».

• Ох, і весело то було. Ми навіть зібрали повну залу Палацу піонерів. Це були темні часи мого життя. Знаєш, в кожного в житті має бути свій компромат, – розповідає, сміючись, Дана.

Наша фотографиня Ольга, яка знає Дану вже багато років, також включається в розмову, і нагадує музикантці які вони мали тоді смішні костюми. Зав‘язується ностальгічна з розмова зі сміхом та веселими спогадами.

Та життя «Діагнозу» було не досить тривалим — були певні проблеми зі складом, а згодом дівчина випадково потрапила на барабани.

• Щось з часом виникли певні проблеми з гуртом і я випадково потрапила на барабани. Якийсь знайомий розповів, що в них є музиканти, але немає барабанщика. “Тому, сідай”, – сказав знайомий. От я і “сіла”, і до цього часу не можу кинути.

«Найкраще у мене виходило перемальовувати Гафта»

Це вже зараз Дана створює великі картини, має власний дизайн блокнотиків та є учасницею декількох мистецьких конкурсів. У дитинстві ж вона перемальовувала ілюстрації з книг.

• Я з дитинства любила малювати – перемальовувала всі картинки з книжок, які знаходила у нас вдома. Наприклад, з казок Андерсена перемалювала всі кольорові ілюстрації. А ще у мами була книга з невеличкими цитатами відомих радянських акторів і дружні шаржі на них. Якогось дива я також їх всі перемалювала. З того часу пам‘ятаю хто такий Бурков та інші персони. От Гафт у мене гарно виходив. Як зараз пам‘ятаю: сидить десятирічна дитина і малює Гафта.

Художниця розповідає, що тоді мама пропонувала віддати її в художню школу, але в тому віці Дана не хотіла малювати за розкладом.

• От зараз я хочу малювати — сіла і малюю. А там сідай, малюй глечики, я ж їх на дух не переношу. От пейзажі – це ще красиво, це можна малювати. Раніше я малювала переважно для себе. Лише декілька років тому запустила серію блокнотів, а от майже рік тому мені подарували мольберт, і понеслося, – розповідає художниця.

За півтора місяці – 15 картин мастихіном для масштабного конкурсу

Дана зізнається, що найбільше любить малювати мастихіном (художній шпатель різних розмірів з тонким продовгуватим сталевим стеком), незважаючи на те, що техніка ця доволі складна і вимагає повної концентрації на роботі.

• Якщо починаєш малювати мастихіном, то далі дороги нема. Тут ще й специфіка така – якщо ти сьогодні не завершиш роботу, то наступного дня буде важко малювати певні моменти суто технічно. Наприклад, якщо я сьогодні взялася за картину, то маю сьогодні ж її завершити. З пензлем зовсім інша специфіка — такі картини я можу малювати і декілька днів.

Художниця розповідає, що нещодавно мала своєрідний арт-марафон, коли за півтора місяці потрібно було намалювати 15 картин на конкурс молодих художників «МУХі» від «Щербенко арт-центр». Всі роботи на конкурс потрібно було поділити на три проекти, які мають поєднуватися в одну тему. На одну із тем у Дани вже був початок, на другу також, а от над третьою довелося подумати.

• Мені подруга підкинула ідею – показати людей із різними хворобами. Тоді я почала думати – як це можна показати з урахуванням того, що працюю з мастихіном, а тут багато своїх нюансів. Наприклад, не виходить плавно і реалістично зобразити людину, бо коли ти малюєш пензлем це набагато простіше. Але тут була така собі боротьба з власним перфекціонізмом.

На роботах Дани люди з хворобами зображені досить реалістично. Можливо, саме завдяки мастехіну вони виглядають дійсно «боляче» та передають всі ті внутрішні переживання, властиві хворобі. У роботах Дани багато життя, не прикрашеного і замаскованого, а також тем, про які мало кому хочеться говорити. Один із проектів, який подає художниця на конкурс, має релігійну тематику.

• Все почалося із роботи, на якій зображені ксьондзи, котрі цілуються. Саме ця робота була відібрана до ще одного мистецького конкурсу «Арт-батл». Вона пройшла певний етап, а далі мені сказали, що картина не підходить по формату – маленького розміру. Тепер дивлюсь на неї і розумію, що вона дійсно маленька. Особливо, якщо порівнювати з іншими конкурсними роботами – там такі полотнища були, – розповідає Дана.

Художниця також додає, що плюсом конкурсу «МУХі» є дедлайн, адже це дуже мотивує до роботи. Окрім цього, ще одним стимулом  є те, що серед журі дуже багато митців з Європи. Також на цей конкурс приймаються лише твори у жанрі сучасного мистецтва і художня освіта тут необов‘язкова.

«Все починається з пісні»

Процес малювання для Дани також має своє специфіку — без музики ніяк.

• Переважно все починається з пісні. Якщо не знайду музику, під яку захочу малювати, то все пропало. У мене може бути ідея малюнка, але якщо не можу підібрати музику, яка гратиме під часу процесу, то все вийде не так. Інколи можу слухати одну пісню на повторі до того часу, поки не домалюю картину.

Звичайно, це якщо говорити про великі картини, якими нині заповнена квартира художниці. Окрім малювання мастихіном, Дана завжди бере з собою блокнот і малює навіть в дорозі, коли їздить на концерти з гуртом «Martovi Orchestra».

Останнім часом художниця часто бере участь у різних конкурсах. Окрім «МУХі», Дана була учасницею «Арт-батлу» та подала заявку на конкурс від «Пінчук арт-центру». Дівчина зізнається, що в усіх цих конкурсах є свої плюси — головне, що молоді художники без профільної освіти можуть подавати на них свої роботи.

Також Дана відзначає і те, що художникам-самоучкам важко організувати власну виставку в галереї.

• Дуже багато галерей неохоче навіть розглядають заявку, якщо в тебе немає освіти. У принципі, їх можна зрозуміти. Вони пояснюють, що, звичайно, є самородки, але їх настільки мало, що втомлюєшся від такої кількості незрозумілих заявок, – говорить Дана.

«Ми шукаємо в першу чергу людей, а не музикантів»

На питання про те, що для неї важливіше – музика чи візуальне мистецтво, Дана відповідає: музика – то є мистецтво.

• Вона важливіша, я з нею вже стільки років.

Дійсно, в музичній кар‘єрі Дани були і підвали шкіл, і Будинки офіцерів, і спільні репитиційні бази з іншими музикантами, де часто створювалися нові гурти.

Барабанщиця розповідає, що вони разом із Сергієм Асафатовим нещодавно порахували, що за всю історію існування «Martovi Orchestra» з гурту пішло близько 15 осіб. І причини на це абсолютно різні.

• За весь цей час ми дійшли висновку, що якщо зараз ми шукаємо музикантів, то ми шукаємо в першу чергу людей, а не музикантів. Тому що підівчити грати ми можемо, ми можемо вкотре набратися терпіння: якщо людина хоче вчитися – ми готові сидіти і займатися. Краще ми в музичному плані людину виростимо, але вона спочатку буде хорошою людиною. Адже, врешті, ви їздите на концерти, і переважно це незручні поїздки, після яких наступного дня в тебе розвалюється спина. Ти не знаєш – яке в тому місці буде харчування, не знаєш який буде звукорежисер чи як поведе себе арт-директор в клубі на місці, а їх насправді  хороших і професійних дуже мало. Як висновок, коли ти цілий день в якомусь напрязі, то вилазять всі сторони людини набагато раніше, ніж якщо б ти просто спілкувався і гуляв. Ми порахували, що в нашій роботі рік минає за три – протягом року репетицій з музикантом ти можеш дізнатися його краще, ніж людина, яка дружить з ним вже три роки. Вилазить все, – розповідає Дана.

Головною причиною того, що люди йдуть з гурту, барабанщиця називає те, що музикантам хочеться все й одразу.

• Ми, наприклад, розуміємо, що не може бути все і відразу. Ну не буває так, що гурт зібрався, порепетирував місяць, а його вже на «Atlas Weekend» запрошують, а потім ще кудись. Звичайно, якщо в тебе нема купи грошей на піар, то це через місяць не вдасться. А навіть якщо і вийде, то підкупити публіку можливості не буде. А публіка ж наше все, – говорить Дана.

Розмова, яка тривала декілька хвилин, допомогла відкрити такі різні грані однією особистості. Особливо, якщо враховувати, що велику роль в житті Дани грає ще й спорт, але нехай це інтерв‘ю залишитися повністю про мистецтво.

Фото Ольги Мірошниченко

Марина Однорог

See Full Bio