Оновлено: 25 Травня 2018, в 12:38
Барбарі було всього 24, коли вона потрапила у концтабір. Книга Книгарня «Після визволення… 1944-1956» охопила і висвітлила 11-річний період життя видатної польської дослідниці.
Вперше в українському перекладі книга вийшла цьогоріч «Видавництво 21». Перекладом займався Дмитро Антонюк в рамках степендіальної програми «Gaude Polonia». У Вінниці презентація відбудеться 10 травня о 18.30 в книгарні «Є» за участі перекладача Дмитра Антонюка та модераторки Олесі Коваль.
Книга Барбари Скарґи охопила і висвітлила 11-річний період життя видатної польської дослідниці (1944-1956), упродовж якого вона була позбавлена волі за діяльність у лавах Армії Крайової та 25-річному віці стала радянською ув’язненою. Барбара Скарґа пройшла усі пекельні кола радянської каральної системи: п’ять років енкаведистських в’язниць, суворий клімат Комі АРСР, табори посиленого режиму поблизу міста Балхаша (Казахстан), заслання у суворих, виснажливих умовах, робота у колгоспі.
-Ця книжка – своєрідний репортаж зі сталінських таборів. Заарештована 25-річною дівчиною за зв’язки з польським підпіллям, Барбара Скарґа (1919–2009) пройшла всі етапи радянського “перевиховання”: тюрма, трудові табори, заслання. Хоч події в книзі описано з віддалі трьох десятиліть, авторка дуже живо відтворює збережені в пам’яті деталі й сюжети з побуту зеків, образи людей по цей і по той бік колючого дроту, свої тогочасні думки й відчуття. Це непроста мандрівка спогадами, але, як пише авторка: «Є речі, варті не просто бути зафіксованими. Про них треба б кричати так голосно, щоб той крик почули всі. Бо вони й досі актуальні, й досі наче камінь на нашій долі», – пишеться в анотації до книги.
Перекладач Дмитро Антонюк, згадуючи Ґустава Герлінґа Ґрудзінського – автора табірних мемуарів «Інший світ», – констатує, що на долю Барбари Скарґи випали значно сильніші страждання та складніші випробування. Барбара Скарґа не лише вижила фізично, а й спромоглася зберегти людяність, гідність, любов до своєї землі, надзвичайно сильну жагу до життя і навіть почуття гумору.
Спогади Барбари Скарґи правдиво зображують в’язнично-табірні реалії як окремий світ – з його законами, правилами, ієрархічною системою, стосунками, побутом, дозвіллям, специфічною лексикою. Та найцінніше полягає у показі трансформації особистості у вкрай екстремальних умовах, а також у куті зору інтелектуала: Барбара Скарґа не лише констатує, вона осмислює, мислить, шукає і віднаходить пояснення тим чи іншим людським вчинкам.
Дмитро Антонюк розповів Vежі, що перекласти в рамках степендіальної програми саме цю книгу, йому порадив Олесь Герасим.
-Вразило те, що авторкиня подала свої рефлексії з точки зору нерадянської людини. Свіжий погляд. На відміну від Солженіцина. І набагато більше (бо більше просиділа), ніж її співвітчизник Ґустав Герлінґ-Ґрудзінський, – розповідає перекладач.
Барбара Скарґа (25 жовтня 1919, Варшава ‒ 18 вересня 2009, Ольштин) ‒ польська філософиня, історикиня філософії, професорка Польської Академії Наук (Polska Akademia Nauk). Досліджувала історію польської та європейської філософії ХІХ-ХХ ст., автор праць з метафізики. Нагороджена найдавнішою і найвищою польською відзнакою ‒ орденом Білого Орла (1995). Походила із родини кальвіністів. Дитинство та юність провела у маєтку своїх родичів у Хотенчицях (Білорусь). Її сестра Ганна (Ганна Скаржанка) та брат Едвард були акторами. Барбара Скарґа студіювала філософію в Університеті Стефана Баторія (Вільно).
Фото: Gazeta Wyborcza
Дякуємо!
Тепер редактори знають.